слушний

СЛУ́ШНИЙ, а, е.

1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку.

Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (І. Франко);

Зрозумів [Сагайдачний], що ґрунт для серйозної розмови був слушний, і одразу перейшов до своєї мети (З. Тулуб);

Вирішено – тільки за село, тільки слушний момент – накидатись на конвой (Ю. Збанацький);

Вибравши слушну хвилину, він тихо попросив у мене пробачення (О. Гуреїв);

// Про предмет потрібний за даних обставин.

По дорозі, мабуть, самі гаразд не тямлячи, для чого це, – хто ламав з тину кілок, хто хапав що тільки було слушне: десь біля стіжка вила, ключку, дрючок якийсь (А. Головко);

// Який сприяє успіхові, розвиткові чого-небудь; сприятливий.

Він очікував слушного випадку, який би остаточно, перед усіма колгоспниками, викрив класово ворожу діяльність їхню (І. Кириленко).

2. Про те, що заслужено власними діями.

Брюховецький доказав таки свого, хоч після й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав під киями собачою смертю (П. Куліш).

3. Який відповідає істині; правильний, справедливий.

Корінько, скривившись, вислухав цей слушний і набридлий йому закид, та хіба він винен? (Я. Качура);

// Який має достатні підстави; обґрунтований.

Той молитовний вираз очей, ті розтулені від шаленого захоплення губи переконали її остаточно, що підозріння, .. яке давно муляло їй серце, є слушним (Ірина Вільде);

– Запитання ваше слушне, Михайло Григоровичу,- промовив після паузи Мурашко (О. Гончар);

// Який відбиває суть чого-небудь; який має певне значення, заслуговує на увагу, важливий.

У статтях і виступах К. І. Чуковського висловлено також чимало слушних думок про творчість Шевченка безвідносно до її перекладів (з наук. літ.);

Зустрілися [письменники] з своїми читачами й вислухали багато слушних порад (В. Кучер);

– Ти теж міг би приєднатися до моєї думки. Бо хіба ж не правда, що моя пропозиція слушна? (М. Чабанівський).

4. Який відбиває суть чого-небудь; який має певне значення, заслуговує на увагу, важливий.

Зустрілися [письменники] з своїми читачами й вислухали багато слушних порад (В. Кучер);

– Ти теж міг би приєднатися до моєї думки. Бо хіба ж не правда, що моя пропозиція слушна? (М. Чабанівський).