слушний
СЛУ́ШНИЙ, а, е.
1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку.
Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (І. Франко);
Зрозумів [Сагайдачний], що ґрунт для серйозної розмови був слушний, і одразу перейшов до своєї мети (З. Тулуб);
Вирішено – тільки за село, тільки слушний момент – накидатись на конвой (Ю. Збанацький);
Вибравши слушну хвилину, він тихо попросив у мене пробачення (О. Гуреїв);
// Про предмет потрібний за даних обставин.
По дорозі, мабуть, самі гаразд не тямлячи, для чого це, – хто ламав з тину кілок, хто хапав що тільки було слушне: десь біля стіжка вила, ключку, дрючок якийсь (А. Головко);
// Який сприяє успіхові, розвиткові чого-небудь; сприятливий.
Він очікував слушного випадку, який би остаточно, перед усіма колгоспниками, викрив класово ворожу діяльність їхню (І. Кириленко).
2. Про те, що заслужено власними діями.
Брюховецький доказав таки свого, хоч після й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав під киями собачою смертю (П. Куліш).
3. Який відповідає істині; правильний, справедливий.
Корінько, скривившись, вислухав цей слушний і набридлий йому закид, та хіба він винен? (Я. Качура);
// Який має достатні підстави; обґрунтований.
Той молитовний вираз очей, ті розтулені від шаленого захоплення губи переконали її остаточно, що підозріння, .. яке давно муляло їй серце, є слушним (Ірина Вільде);
– Запитання ваше слушне, Михайло Григоровичу,- промовив після паузи Мурашко (О. Гончар);
// Який відбиває суть чого-небудь; який має певне значення, заслуговує на увагу, важливий.
У статтях і виступах К. І. Чуковського висловлено також чимало слушних думок про творчість Шевченка безвідносно до її перекладів (з наук. літ.);
Зустрілися [письменники] з своїми читачами й вислухали багато слушних порад (В. Кучер);
– Ти теж міг би приєднатися до моєї думки. Бо хіба ж не правда, що моя пропозиція слушна? (М. Чабанівський).
4. Який відбиває суть чого-небудь; який має певне значення, заслуговує на увагу, важливий.
Зустрілися [письменники] з своїми читачами й вислухали багато слушних порад (В. Кучер);
– Ти теж міг би приєднатися до моєї думки. Бо хіба ж не правда, що моя пропозиція слушна? (М. Чабанівський).
Значення в інших словниках
- слушний — слу́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- слушний — (закид) справедливий, правильний, резонний, доречний, обґрунтований; (час) відповідний, сприятливий, підхожий, зручний, вигідний, прийнятний. Словник синонімів Караванського
- слушний — [слушнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- слушний — -а, -е. 1》 Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. || Потрібний за даних обставин; придатний, підхожий. || Який сприяє успіхові, розвиткові чого-небудь; сприятливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слушний — ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). Словник синонімів української мови
- слушний — Слу́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слушний — СЛУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (Фр. Словник української мови в 11 томах
- слушний — Слушний, -а, -е 1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. Борз. у. 2) Своевременный. слушний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу. Словник української мови Грінченка