1. Словник української мови Грінченка

слушний

Слушний, -а, -е

1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. Борз. у.

2) Своевременный. слушний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу.

3) Справедливый, основательный (о доказательствѣ, замѣчаніи, поступкѣ).

4) Надлежаще взрослый для работа. Слушні вже діти. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слушний — слу́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слушний — (закид) справедливий, правильний, резонний, доречний, обґрунтований; (час) відповідний, сприятливий, підхожий, зручний, вигідний, прийнятний. Словник синонімів Караванського
  3. слушний — [слушнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. слушний — -а, -е. 1》 Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. || Потрібний за даних обставин; придатний, підхожий. || Який сприяє успіхові, розвиткові чого-небудь; сприятливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слушний — СЛУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (І. Словник української мови у 20 томах
  6. слушний — ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). Словник синонімів української мови
  7. слушний — Слу́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. слушний — СЛУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (Фр. Словник української мови в 11 томах