слушний

слу́шний

[слушнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слушний — слу́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слушний — (закид) справедливий, правильний, резонний, доречний, обґрунтований; (час) відповідний, сприятливий, підхожий, зручний, вигідний, прийнятний. Словник синонімів Караванського
  3. слушний — -а, -е. 1》 Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. || Потрібний за даних обставин; придатний, підхожий. || Який сприяє успіхові, розвиткові чого-небудь; сприятливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слушний — СЛУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (І. Словник української мови у 20 томах
  5. слушний — ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). Словник синонімів української мови
  6. слушний — Слу́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. слушний — СЛУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко працював І слушного часу все ждав (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. слушний — Слушний, -а, -е 1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. Борз. у. 2) Своевременный. слушний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу. Словник української мови Грінченка