снувати

СНУВА́ТИ, сную́, снує́ш, недок.

1. що. Готувати основу для ткання; перемотувати необхідну для основи кількість ниток з котушок на один великий вал.

Десь під кінець зими батько вносив у хату оснівницю, і мати починала снувати основу (В. Минко);

* Образно. Він підіймає голову і крізь листву бачить, як мружиться місяць, снує .. над селом свою золотисту основу (М. Стельмах);

// Намотувати (пряжу на мотовило).

Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці (А. Іщук).

2. що. Переплітаючи нитки, волокна і т. ін., з'єднуючи їх, виготовляти щось;

// Виділяючи клейку рідину, утворювати павутину (про павуків та інших членистоногих тварин).

Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка хмарами носилась (Панас Мирний);

Снуючи своє павутиння, павук попервах прикріплює першу волокнину .. до трав'яного стебла, гілки або іншої “точки опори” (з наук.-попул. літ.).

3. що, перен. Створювати, плекати щось у своїй уяві.

Старий батько під голос їх [доччиних] пісень .. снував рожеві плани (І. Франко);

Люди думали про своє, вони снували надії на ліпші часи (Д. Бедзик).

4. розм. Поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед.

По рейках в усі боки снують поїзди, вантажені вугіллям, рудою (А. Головко);

Між залізничним вокзалом і центром міста продовжували снувати веселі автобуси (С. Чорнобривець);

Заклопотано снували бджоли (Я. Гримайло);

// Рухатися назад і вперед, прокладаючи основу (про ткацький човник).

Снують скрізь човники... Гуркотять верстати... (П. Тичина);

// Ходити без певної мети, без визначеного напрямку; никати.

Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко);

Якийсь час снував [Лукан] по двору, заглядаючи в усі куточки (Ю. Збанацький);

// Швидко давати чомусь рух.

Бігав [Іван Іванович] від озера до озера, снував гарячково спінінгом, а риба не брала (Ю. Збанацький).

5. перен. Переміщатися в просторі (про хмари, дим і т. ін.).

Снували, клубочились над принишклою Вербівкою сірі, холодні хмари (А. Іщук);

По вулиці ще снувала ранкова мла (О. Донченко);

За рікою вже снують тумани, Хвилі шум доноситься з Дніпра (О. Ющенко).

6. перен. Безперервно виникати в уяві у великій кількості (про думки, мрії і т. ін.); роїтися.

Чари літнього вечора так пестять Галю, молоді думки снують у її голові (Панас Мирний);

Кочубей ішов знайомими вулицями, а в голові снували згадки... (М. Зарудний);

Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком, .. а в голові снують думки – про дочок і онуку (І. Цюпа);

// Поставати в уяві.

В голові [Павла] снували плани, один кращий від другого (І. Кириленко).

◇ Плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну) див. плести́;

(1) Снува́ти [свої́] химе́ри – вигадувати що-небудь; фантазувати.

Чайка не слухає перемовлянь Миколи з старшиною. Він взагалі не здатен прислухатися до будь-кого. Він далі снує свої химери (П. Загребельний).