снувати

СНУВА́ТИ, сную́, снує́ш, недок.

1. перех. Готувати основу для ткання; перемотувати необхідну для основи кількість ниток з котушок на один великий вал.

Десь під кінець зими батько вносив у хату оснівницю, і мати починала снувати основу (Минко, Моя Минківка, 1962, 57);

*Образно. Він підіймає голову і крізь листву бачить, як мружиться місяць, снує.. над селом свою золотисту основу (Стельмах, II, 1962, 104);

// Намотувати (пряжу на мотовило).

Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці (Іщук, Вербівчани, 1961, 243).

2. перех. Переплітаючи нитки, волокна і т. ін., з’єднуючи їх, виготовляти щось;

// Виділяючи клейку рідину, утворювати павутину (про павуків та інших членистоногих тварин).

Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка хмарами носилась (Мирний, IV, 1955, 14);

Снуючи своє павутиння, павук попервах прикріплює першу волокнину.. до трав’яного стебла, гілки або іншої «точки опори» (Наука.., 12, 1965, 50).

◊ Снува́ти павути́ння див. павути́ння.

3. перех., перен. Створювати, плекати щось у своїй уяві.

Старий батько під голос їх [доччиних] пісень.. снував рожеві плани (Фр., III, 1950, 60);

Люди думали про своє, вони снували надії на ліпші часи (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 22).

◊ Снува́ти думки́ (ду́мку) — думати (перев. слухаючи щось).

Трамвай злегка похитувало,.. кожен пасажир снував свої думки (Донч., II, 1956, 100);

Сергій прислухався до сумної мелодії,.. снував якісь думки (Епік, Тв., 1958, 281).

4. неперех., розм. Поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед.

По рейках в усі боки снують поїзди, вантажені вугіллям, рудою (Головко, II, 1957, 228);

Між залізничним вокзалом і центром міста продовжували снувати веселі автобуси (Чорн., Красиві люди, 1961, 26);

Заклопотано снували бджоли (Грим., Син.., 1950, 31);

// Рухатися назад і вперед, прокладаючи основу (про ткацький човник).

Снують скрізь човники… Гуркотять верстати… (Тич., II, 1957, 262);

// Ходити без певної мети, без визначеного напрямку; никати.

Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (Фр., IV, 1950, 299);

Якийсь час снував [Лукан] по двору, заглядаючи в усі куточки (Збан., Таємниця.., 1971, 77);

// Швидко рухати чим-небудь.

Бігав [Іван Іванович] від озера до озера, снував гарячково спінінгом, а риба не брала (Збан., Курил. о-ви, 1963, 42).

5. неперех., перен. Переміщатися в просторі (про хмари, дим і т. ін.).

Снували, клубочились над принишклою Вербівкою сірі, холодні хмари (Іщук, Вербівчани, 1961, 181);

По вулиці ще снувала ранкова мла (Донч., V, 1957, 541);

За рікою вже снують тумани, Хвилі шум доноситься з Дніпра (Ющ., Люди.., 1959, 204).

6. неперех., перен. Безперервно виникати в уяві у великій кількості (про думки, мрії і т. ін.); роїтися.

Чари літнього вечора так пестять Галю, молоді думки снують у її голові (Мирний, IV, 1955, 152);

Кочубей ішов знайомими вулицями, а в голові снували згадки… (Зар., Світло, 1961, 39);

Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком,.. а в голові снують думки — про дочок і онуку (Цюпа, Краяни, 1971, 235);

// Поставати в уяві.

В голові [Павла] снували плани, один кращий від другого (Кир., Вибр., 1960, 35).