снуватися

СНУВА́ТИСЯ, снує́ться, недок.

1. Використовуватися для виготовлення основи тканини;

// Піддаватися снуванню;

// безос.

Що у мене в полі — сіється, ореться, А прийду додому — прядеться, снується (Чуб., V, 1874, 533).

2. Утворюватися внаслідок переплетення і з’єднання в одне ціле ниток, волокон і т. ін.

— Тринадцятка снується (Коцюб., І, 1955, 62);

// Безперервно розмотуватися, витися (про нитку).

Нитка одноманітно снувалася з клубка (Кобр., Вибр., 1954, 4);

*Образно. Це буде мій твір, може, кращий за ті, які читали люди, це буде повість для єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого. І це буде нитка, що єднає смерть із життям, а поки вона снується, я ще живий (Коцюб., II, 1955, 183).

3. Те саме, що снува́ти 4-6.

Парубки, ріпники, вози й тачки снувалися довкола (Фр., II, 1950, 8);

Люди снуються туди і сюди — хто знає, куди й для чого (Коцюб., II, 1955, 413);

В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж., І, 1958, 287);

Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим (Мал., Любов, 1946, 74);

Хочеться працювати, снуються плани — а це вже добре (Коцюб., III, 1956, 369);

Новий вже замисел снується, Новий потрібно брать рубіж (Дор., Тобі, народе.., 1959, 63).

4. перен. Поширюватися в просторі.

Від образів і покуття снуються пахощі купальського зілля (Стельмах, І, 1962, 649);

// Безперервно звучати (про звуки, мову і т. ін.); литися.

Снувалася пісня в присмерках (Ірчан, II, 1958, 236);

От і снується спокійна розмова, Скручені круто димлять цигарки (Мал., Звенигора, 1959, 186).

5. Пас. до снува́ти 1-3.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снуватися — Снува́тися: — поширюватися у просторі [53] Словник з творів Івана Франка
  2. снуватися — снува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. снуватися — снується, недок. 1》 Використовуватися для виготовлення основи тканини. || Піддаватися снуванню. || безос. 2》 Утворюватися внаслідок переплетення і з'єднання в одне ціле ниток, волокон і т. ін. || Безперервно розмотуватися, витися (про нитку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. снуватися — СНУВА́ТИСЯ, снує́ться, недок. 1. Використовуватися для виготовлення основи тканини; // Піддаватися снуванню.; // безос. Що у мене в полі – сіється, ореться, А прийду додому – прядеться, снується (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  5. снуватися — думки́ (гадки́, ду́ми) сную́ться в голові́ чиїй. Хто-небудь напружено думає про щось (перев. тривожне або неприємне). Тяжкі думки снувались у його (Зіньковій) хворій голові .. Що він лихого зробив людям? (Б. Фразеологічний словник української мови
  6. снуватися — НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. снуватися — Снуватися, -нуюся, -єшся гл. 1) Сноваться, дѣлаться основѣ. 2) Ходить сюда и туда. Снуюся по хаті, тиняюсь. Г. Барв. 83. 3) Болтаться. Пояс так і снується коло неї. 4) Мерещиться, вертѣться. Снується мі перед очі, як вдень, так і вночі. Ном. № 378. Словник української мови Грінченка