1. Словник української мови у 20 томах

соромити

СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., кого.

1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому.

Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: – От дівка.., от ледащиця! (Марко Вовчок);

Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: – Такий великий, а що витворяє (М. Стельмах).

2. Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити.

– Це, може, вас соромить, що я роблю роботу в неділю? – спитала вона в Ломицького (І. Нечуй-Левицький);

Боженко глянув на Савку так грізно, що той зразу ж зблід. – Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (О. Довженко).

3. Ставити в незручне становище; викликати замішання.

А панна зойкнула, немов мала дитина, У сні налякана. От так пройшла хвилина – Він стиха дивиться, – а панни вже нема, І щось пекучу кров у грудях підійма, І чути серця стук... Що ж? Мало це смішити, А чи соромити, чи, може, засмутити? (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромити — соро́мити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. соромити — (кого) присоромлювати, докоряти <�вичитувати, колоти очі> кому, с. ганьбити, неславити, осоромлювати, укривати соромом, р. стидати; (бентежити) засоромлювати, завдавати сорому, зап. конфузити; док. ПРИСОРОМИТИ, утерти носа. Словник синонімів Караванського
  3. соромити — -млю, -миш; мн. соромлять; недок., перех. 1》 Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. 2》 Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. 3》 Ставити в незручне становище; викликати замішання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., перех. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: — От дівка.., от ледащиця!... Словник української мови в 11 томах
  6. соромити — Соро́мити, -млю, -миш гл. Срамить, стыдить. Словник української мови Грінченка