1. Великий тлумачний словник сучасної мови

соромити

соро́мити

-млю, -миш; мн. соромлять; недок., перех.

1》 Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому.

2》 Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити.

3》 Ставити в незручне становище; викликати замішання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромити — соро́мити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. соромити — (кого) присоромлювати, докоряти <�вичитувати, колоти очі> кому, с. ганьбити, неславити, осоромлювати, укривати соромом, р. стидати; (бентежити) засоромлювати, завдавати сорому, зап. конфузити; док. ПРИСОРОМИТИ, утерти носа. Словник синонімів Караванського
  3. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., кого. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: – От дівка.., от ледащиця!... Словник української мови у 20 томах
  4. соромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., перех. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: — От дівка.., от ледащиця!... Словник української мови в 11 томах
  6. соромити — Соро́мити, -млю, -миш гл. Срамить, стыдить. Словник української мови Грінченка