1. Словник української мови в 11 томах

соромити

СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., перех.

1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому.

Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: — От дівка.., от ледащиця! (Вовчок, І, 1955, 267);

Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: — Такий великий, а що витворяє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141).

2. Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити.

— Це, може, вас соромить, що я роблю роботу в неділю? — спитала вона в Ломицького (Н.-Лев., VI, 1966, 25);

Боженко глянув на Савку так грізно, що той зразу ж зблід. — Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Довж., І, 1958, 170).

3. Ставити в незручне становище; викликати замішання.

А панна зойкнула, немов мала дитина, У сні налякана. От так пройшла хвилина — Він стиха дивиться, — а панни вже нема, І щось пекучу кров у грудях підійма, І чути серця стук… Що ж? Мало це смішити, А чи соромити, чи, може, засмутити? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромити — соро́мити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. соромити — (кого) присоромлювати, докоряти <�вичитувати, колоти очі> кому, с. ганьбити, неславити, осоромлювати, укривати соромом, р. стидати; (бентежити) засоромлювати, завдавати сорому, зап. конфузити; док. ПРИСОРОМИТИ, утерти носа. Словник синонімів Караванського
  3. соромити — -млю, -миш; мн. соромлять; недок., перех. 1》 Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. 2》 Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. 3》 Ставити в незручне становище; викликати замішання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., кого. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: – От дівка.., от ледащиця!... Словник української мови у 20 томах
  5. соромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. соромити — Соро́мити, -млю, -миш гл. Срамить, стыдить. Словник української мови Грінченка