соромитися
СОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. соро́мляться; недок., кого, чого, за кого — що, без додатка, з інфін.
1. Відчувати сором (у 1 знач.).
— Карі очі В неволі гаснуть; розковать [розкувать] Козак сестру свою не хоче, Сам не соромиться конать В ярмі (Шевч., І, 1963, 104);
Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; ..він тепер соромився свого давнього безпуття (Мирний, І, 1949, 363);
— Таке безстидство в очі говорить [Гервасій] і ні крапельки не соромиться (Стельмах, І, 1962, 518).
2. Відчувати незручність перед ким-небудь за когось, щось; ніяковіти.
Ви немов соромитесь трохи за сі вірші (Л. Укр., V, 1956, 432);
Стало зрозуміло малій Катерині: Мариня соромилась за неї (Вільде, Сестри.., 1958, 507);
// Почувати себе ніяково.
Настя притягла Соломію до стола. Соломія все опиналась та соромилась (Н.-Лев., VI, 1966, 340);
Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно,.. ніби трохи соромились одне одного (Гончар, Тронка, 1963, 38);
// Виявляти сором’язливість.
Дівчина, буцім не своїми руками, зняла кофту, плахту; далі, не соромлячись, і сорочку (Стор., І, 1957, 83);
Діти, яким уже було по дев’ять, десять, а то й більше років, соромилися при попові роздягатися догола (Тют., Вир, 1964, 392);
*Образно. Орлом налітав він [вітер] на зелену ліщину, обіймав її, мов козак дівчину, а ліщина, соромлячись, відхиляла від нього свої віти (Коцюб., І, 1955, 35);
// Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через сором’язливість.
Ти сама за два дні змарніла, мов од тяжкого недуга. Соромишся ти прохати панію Ганну, щоб узяла й тебе з собою, як поведе дітей одвідувати їх любого дядька (П. Куліш, Вибр., 1969, 283);
[Таня:] Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає, — чудо. [Мальванов:] Як же це я досі не чув? Ми ж сусіди. [Таня:] А вона при вас соромиться (Коч., II, 1956, 27);
*Образно. З-за хмари місяць ще не визирає: Соромиться з’явитись рано, повний (П. Куліш, Вибр., 1969, 407).
Значення в інших словниках
- соромитися — (відчувати сором) стидатися, червоніти, конфузитися// горіти від сорому, пекти раків. г Словник синонімів Полюги
- соромитися — соро́митися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- соромитися — (червоніти від сорому) пекти раків (рака); горіти (згорати, згоряти, паленіти і т. ін.) від (з) сорому. Та він [Залужний] одночасно розумів, що вечеряти у Шухновських доведеться, доведеться весь вечір з ними говорити... Словник фразеологічних синонімів
- соромитися — Мати сором, НІЯКОВІТИ, і п.ф. від соромитися, с. горіти від сорому. Словник синонімів Караванського
- соромитися — Засоромитися, запаленіти, запаленітися, зачервонітися, зашарітися, знічуватися, конфузитися, маковіти, нітитися, ніяковіти, паленіти, перелупувати (очима), почервоніти, скрасніти, совіститися, спаленіти, стидатися, стидитися, тушуватися, червоніти... Словник синонімів Вусика
- соромитися — [соромиетиес'а] -мл'ус'а, -миес':а, -миец':а, -мл'ац':а; нак. -омс'а, -омтеис'а Орфоепічний словник української мови
- соромитися — -млюся, -мишся; мн. соромляться; недок., кого, чого, за кого – що, без додатка, з інфін. 1》 Відчувати сором (у 1 знач.). 2》 Відчувати незручність перед ким-небудь за когось, щось; ніяковіти. || Почувати себе ніяково. || Виявляти сором'язливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соромитися — СОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. соро́мляться; недок., кого, чого, за кого – що, без дод., з інфін. 1. Відчувати сором (у 1 знач.). – Карі очі В неволі гаснуть; розковать [розкувать] Козак сестру свою не хоче, Сам не соромиться конать В ярмі (Т. Словник української мови у 20 томах
- соромитися — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
- соромитися — Соромитися, -млюся, -мишся гл. Стыдиться, конфузиться. Бо я вже й Бога не боюсь і не соромлюся людей. Шевч. Словник української мови Грінченка