соромитися
СОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. соро́мляться; недок., кого, чого, за кого – що, без дод., з інфін.
1. Відчувати сором (у 1 знач.).
– Карі очі В неволі гаснуть; розковать [розкувать] Козак сестру свою не хоче, Сам не соромиться конать В ярмі (Т. Шевченко);
Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; .. він тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний);
– Таке безстидство в очі говорить [Гервасій] і ні крапельки не соромиться (М. Стельмах).
2. Відчувати незручність перед ким-небудь за когось, щось; ніяковіти.
Ви немов соромитесь трохи за сі вірші (Леся Українка);
Стало зрозуміло малій Катерині: Мариня соромилась за неї (Ірина Вільде);
// Почувати себе ніяково.
Настя притягла Соломію до стола. Соломія все опиналась та соромилась (І. Нечуй-Левицький);
Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, .. ніби трохи соромились одне одного (О. Гончар);
// Виявляти сором'язливість.
Дівчина, буцім не своїми руками, зняла кофту, плахту; далі, не соромлячись, і сорочку (О. Стороженко);
Діти, яким уже було по дев'ять, десять, а то й більше років, соромилися при попові роздягатися догола (Григорій Тютюнник);
* Образно. Орлом налітав він [вітер] на зелену ліщину, обіймав її, мов козак дівчину, а ліщина, соромлячись, відхиляла від нього свої віти (М. Коцюбинський);
// Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через сором'язливість.
Ти сама за два дні змарніла, мов од тяжкого недуга. Соромишся ти прохати панію Ганну, щоб узяла й тебе з собою, як поведе дітей одвідувати їх любого дядька (П. Куліш);
[Таня:] Ви знаєте – вона співає. Та ще як співає, – чудо. [Мальванов:] Як же це я досі не чув? Ми ж сусіди. [Таня:] А вона при вас соромиться (І. Кочерга);
* Образно. З-за хмари місяць ще не визирає: Соромиться з'явитись рано, повний (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- соромитися — (відчувати сором) стидатися, червоніти, конфузитися// горіти від сорому, пекти раків. г Словник синонімів Полюги
- соромитися — соро́митися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- соромитися — (червоніти від сорому) пекти раків (рака); горіти (згорати, згоряти, паленіти і т. ін.) від (з) сорому. Та він [Залужний] одночасно розумів, що вечеряти у Шухновських доведеться, доведеться весь вечір з ними говорити... Словник фразеологічних синонімів
- соромитися — Мати сором, НІЯКОВІТИ, і п.ф. від соромитися, с. горіти від сорому. Словник синонімів Караванського
- соромитися — Засоромитися, запаленіти, запаленітися, зачервонітися, зашарітися, знічуватися, конфузитися, маковіти, нітитися, ніяковіти, паленіти, перелупувати (очима), почервоніти, скрасніти, совіститися, спаленіти, стидатися, стидитися, тушуватися, червоніти... Словник синонімів Вусика
- соромитися — [соромиетиес'а] -мл'ус'а, -миес':а, -миец':а, -мл'ац':а; нак. -омс'а, -омтеис'а Орфоепічний словник української мови
- соромитися — -млюся, -мишся; мн. соромляться; недок., кого, чого, за кого – що, без додатка, з інфін. 1》 Відчувати сором (у 1 знач.). 2》 Відчувати незручність перед ким-небудь за когось, щось; ніяковіти. || Почувати себе ніяково. || Виявляти сором'язливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соромитися — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
- соромитися — СОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. соро́мляться; недок., кого, чого, за кого — що, без додатка, з інфін. 1. Відчувати сором (у 1 знач.). — Карі очі В неволі гаснуть; розковать [розкувать] Козак сестру свою не хоче, Сам не соромиться конать В ярмі (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- соромитися — Соромитися, -млюся, -мишся гл. Стыдиться, конфузиться. Бо я вже й Бога не боюсь і не соромлюся людей. Шевч. Словник української мови Грінченка