спайка
СПА́ЙКА, и, ж.
1. спец. Те саме, що спай 1.
З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Іван Ле);
Процес спайки;
Розрив труби на спайці.
2. розм. Тісний зв'язок, єднання людей.
Товариська спайка (з газ.).
3. анат. З'єднання різних тканин, органів; місце такого з'єднання.
Спайка півкуль великого мозку;
// мед. Патологічне з'єднання тканин – вроджене або внаслідок запалювального процесу, що часом порушує діяльність окремих органів.
В результаті загоєних поранень черевної порожнини утворюються спайки, що через багато років після поранення можуть спричинити як віддалений наслідок травми непрохідність кишечника (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спайка — спа́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спайка — -и, ж. 1》 спец. Те саме, що спай 1). 2》 перен. Тісний зв'язок, єднання; згуртованість. 3》 біол. З'єднання різних тканин, органів; місце такого з'єднання. Спайка півкуль великого мозку. || мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спайка — Люта Словник чужослів Павло Штепа
- спайка — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови
- спайка — СПА́ЙКА, и, ж. 1. спец. Те саме, що спай 1. З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Ле, Міжгір’я, 1953, 154). 2. перен. Тісний зв’язок, єднання; згуртованість. Словник української мови в 11 томах