спайка
Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Це відчуття цілковитої єдності з усім цим коханим, дорогим світом людей взагалі, батьківщини зокрема й родини передусім робило його щасливим (І. Багряний); Головне не падати духом, не впадати в розпач у біді, навчав Рубанюк своїх слухачів, у згуртованості наша сила (І. Цюпа); Призначення людини її єднання з Богом. І це велика тайна. І вона є, вона данність у нас. Тому душа людині необхідна. Без неї вона не була б людиною (з журналу); Замаскований ворог став втрачати одність (Ю. Яновський); Здавалося, ніщо не могло похитнути Давню Русь. Аж ось 1054 року помер Ярослав, і державна монолітність Русі порушилася (з журналу); Він розповів про пригоди "Лахтака", про товариську спаяність штурманів і матросів (М. Трублаїні); На шахті він пройшов школу робітничої спайки і взаємовиручки (Д. Прилюк). — Пор. 1. сою́з, 1. співдру́жність.
Значення в інших словниках
- спайка — спа́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спайка — -и, ж. 1》 спец. Те саме, що спай 1). 2》 перен. Тісний зв'язок, єднання; згуртованість. 3》 біол. З'єднання різних тканин, органів; місце такого з'єднання. Спайка півкуль великого мозку. || мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спайка — Люта Словник чужослів Павло Штепа
- спайка — СПА́ЙКА, и, ж. 1. спец. Те саме, що спай 1. З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Іван Ле); Процес спайки; Розрив труби на спайці. 2. розм. Тісний зв'язок, єднання людей. Словник української мови у 20 томах
- спайка — СПА́ЙКА, и, ж. 1. спец. Те саме, що спай 1. З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Ле, Міжгір’я, 1953, 154). 2. перен. Тісний зв’язок, єднання; згуртованість. Словник української мови в 11 томах