спайка
СПА́ЙКА, и, ж.
1. спец. Те саме, що спай 1.
З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Ле, Міжгір’я, 1953, 154).
2. перен. Тісний зв’язок, єднання; згуртованість.
Розрахування німецьких фашистів на розчленування СРСР — саме завдяки братерській спайці всіх частин нашої Батьківщини зазнали невдачі (Тич., III, 1957, 197);
Почуття ліктя, товариської спайки і взаємодопомоги знаходить свій найяскравіший вияв у могутньому розмаху всенародного соціалістичного змагання (Рад. Укр., 12.II 1972, 1).
3. біол. З’єднання різних тканин, органів; місце такого з’єднання.
Спайка півкуль великого мозку;
// мед. Патологічне з’єднання тканин внаслідок запалювального процесу, що часом порушує діяльність окремих органів.
В результаті загоєних поранень черевної порожнини утворюються спайки, що через багато років після поранення можуть спричинити як віддалений наслідок травми непрохідність кишечника (Курс патології, 1956, 52).
Значення в інших словниках
- спайка — спа́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спайка — -и, ж. 1》 спец. Те саме, що спай 1). 2》 перен. Тісний зв'язок, єднання; згуртованість. 3》 біол. З'єднання різних тканин, органів; місце такого з'єднання. Спайка півкуль великого мозку. || мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спайка — Люта Словник чужослів Павло Штепа
- спайка — СПА́ЙКА, и, ж. 1. спец. Те саме, що спай 1. З електровоза безугавно дзеленчав дзвінок та тьохкав, як свіжий лід на річці, електричний дріт на спайці (Іван Ле); Процес спайки; Розрив труби на спайці. 2. розм. Тісний зв'язок, єднання людей. Словник української мови у 20 томах
- спайка — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови