спалахувати
СПАЛА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. тільки 3 ос., чим і без дод. Раптово і швидко загорятися яскравим полум'ям; займатися.
Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують (Г. Хоткевич);
Під час старту [космічного корабля] паливо спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків атмосфер (з газ.);
Оце спалахне віхоть, – ясний світ пробіжить по хаті, заграє на чорних шибках вікон (Панас Мирний);
Спалахнула дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі, щоб людям було видко на вулицях (П. Кочура);
// безос.
Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго – спалахне та й погасне скоро (А. Головко);
// також у сполуч. зі сл. вого́нь, по́лум'я, поже́жа, і́скра і т. ін.
Скільки разів траплялось, що з малої іскри спалахувала й буяла велика пожежа (С. Скляренко);
Полум'я спалахнуло здоровими язиками (І. Нечуй-Левицький);
Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра (М. Коцюбинський);
Одна з бомб влучила в відсік, де були димові шашки, і судно оповилося димом, на палубі теж спалахнула пожежа (О. Гончар);
// тільки недок. При млявому або нерівному горінні час від часу розгорятися сильніше; займатися на мить.
Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (М. Томчаній).
2. тільки 3 ос. Починати світити, світитися, сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло.
В царському дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла (Леся Українка);
В безхмарну погоду часто в небі спалахує напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво (з навч. літ.);
Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром (І. Микитенко);
Спалахують фари, і сіється сніг... (І. Нехода);
Ось спалахнула сліпуча блискавка (А. Шиян);
Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли (О. Донченко);
Спалахнула ракета, дерева шарахнулись врозтіч (Григорій Тютюнник);
// чим і без дод. Раптово освітлюватися яскравим світлом.
Сліпучі спалахи залили небо, що гурчало і спалахувало безнастанно (К. Гордієнко);
Небо спалахнуло на коротку пору й засвітило пахучими квітками степу й тихими млиновими каганцями (М. Івченко);
Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги (І. Цюпа);
Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (П. Дорошко);
// тільки недок. При слабкому або нерівному світінні час від часу сяяти яскравіше; починати сяяти з більшою силою, ніж перед цим.
У вікні було світло, воно спалахувало нерівно, певно горіло в печі (Леся Українка);
Над далекою шахтою спалахували відсвіти багрового полум'я (О. Донченко);
// Засвічуватися багатьма вогнями.
За шибками багатих будинків вже спалахували і сяяли тріпотливими вогниками величезні, під саму стелю, різдвяні ялинки (З. Тулуб);
Київ уже спалахував святковими ілюмінаціями Першотравня (І. Цюпа);
Місто раптом спалахнуло нам назустріч рясними разками тьмяних у смерканні електричних огнів (Ю. Смолич);
// Раптово виникати (про постріл, вибух і т. ін.).
Попереду знову спалахує постріл, потім кілька пострілів зразу (С. Голованівський);
Стріляли міномети. Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці (Григорій Тютюнник);
// Починати блищати, сяяти; виділятися блиском.
Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка);
На риштованнях спалахують цвяхи (М. Бажан);
Гривеник срібною плямочкою спалахнув на сонці, упав на гальку (В. Собко);
// Різко виділятися своєю яскравою барвою.
Спалахували над його [Львова] кварталами червоні прапори (І. Цюпа);
Між блискавкою і громом Кущ калиновий спалахнув (І. Вирган).
3. тільки 3 ос., чим і без дод. Починати блищати під впливом якихось почуттів, переживань (про очі).
Коли Вогневик говорив, очі його спалахували, на тонких губах грала посмішка (Ю. Збанацький);
Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули, як вовчі (М. Коцюбинський);
// Виявлятися у блиску очей (про почуття, переживання).
В примутнілих очах йому спалахували злі іскри (О. Копиленко);
Раптом у зіницях Арсенія спалахнули хитруваті вогники (О. Ільченко);
Лице, яке скоріш би пасувало монаху, а не сердюку його гетьманської мосці. В карих глибоких очах спалахнув блиск (Г. Колісник).
4. тільки 3 ос., перен. Раптово виникати, починатися, інтенсивно розвиваючись.
Спалахували сміх, вигуки (І. Сенченко);
Слово за словом, і між ними вже спалахує чвара (О. Гончар);
За одну хвилину на кордоні спалахнув бій (Ю. Збанацький);
Перед світанком стрілянина спалахнула з новою силою і потім притихла (І. Багмут);
В Баку спалахнула спровокована царизмом кривава татаро-вірменська різня. Підступно пролита кров переповнила чашу народного терпіння (М. Олійник);
// Раптово виникаючи, бурхливо розгортатися (про події, явища і т. ін.).
Події спалахнуть, .. застрибають так швидко, як ото кінострічка (Т. Масенко);
// Раптово зароджуватися (про почуття, бажання і т. ін.).
Кохання спалахнуло несподівано в її палкій істоті (Ганна Барвінок);
[Хвора:] В мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов (Леся Українка);
В ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Яновський);
Раптом спалахнула в ньому гірка образа (І. Микитенко);
// безос.
Жаль торкнув Івана, у грудях спалахнуло .. До грудей притиснув [жінку], як своє щастя (С. Васильченко);
// Блискавично зринати в свідомості, пам'яті (про думки, згадки, рішення і т. ін.).
Раптом рвучко звів [Митько] голову..: така несподівана й блискуча спалахнула у голові думка (А. Головко);
У свідомості [Гаркуші] спалахнула холодна блискавка: “Листа читати не варто” (Л. Дмитерко);
В цю мить у його голові, нехай і кволо, ніби іскорка в затухлім жареві, спалахнула надія на покуту перед товариством, вернула до життя (Ю. Мушкетик);
// безос.
Раптом у голові спалахнуло .. – а чи не від Левка часом звістку якусь передасть панотець? (І. Цюпа).
5. чим, від чого, рідко з чого і без дод., перен. Раптово пройматися якимсь сильним почуттям; сильно збуджуватися, дратуватися, гніватися (про людину).
Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа (Леся Українка);
Більше цікавив Гайсина другий Рогач. Спалахує, як сухі дрова (П. Панч);
[Петро:] Як я накриво слово сказав, то ви зараз і спалахнули (Панас Мирний);
Гнівом спалахнув гордий боярин (І. Франко);
Вона почула знайомий спів і зрозуміла. І раптом спалахнула злістю: недобра радість наллялась їй в серце (М. Коцюбинський);
Корній спалахнув з гніву і почав лаяти дочку (Б. Грінченко);
Вона вся спалахнула цікавістю. Це ж либонь таємниця доктора Гальванеску от-от має їй відкритися (Ю. Смолич);
– Я клопотатимусь. Я доб'юся... Тут є хороші, чесні люди, – І спалахнув він весь бажанням одразу діяти (З. Тулуб);
– Відступати? – Боженко спалахнув від обурення (О. Довженко);
// тільки док., без дод. Сильно розсердитися; скипіти.
Гафійка спалахнула. – Брехня! То люди брешуть. Він нічого не крав (М. Коцюбинський);
– Як міг ти таке сказати? Як повернувся в тебе язик на такі речі? – спалахнула Ганна Михайлівна (Л. Яновська);
– Замовчи! – спалахнув Дорош, гнівно блиснувши окулярами (Григорій Тютюнник);
// тільки док., чим. Яскраво і пристрасно проявити себе в чомусь у певну мить.
Він рвучко ступив крок, аж до самого краю помосту, і раптом спалахнув натхненним словом над глухим шумом на майдані... (А. Головко).
6. чим і без дод., перен. Раптово вкриватися рум'янцем, червоніти (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.).
Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду (І. Нечуй-Левицький);
Лобода на мить спалахнув барвами сорому (Іван Ле);
– Я ще, здається, вашого хліба не переїла, – мов півонія спалахне Зося (М. Стельмах);
– Оце тобі на та радуйся! – спалахнув лицем Хома і ще нижче опустив голову (Григорій Тютюнник);
Тамара, коли подала мені руку, спалахнула рум'янцем (Я. Гримайло);
Її щоки спалахують, як мак, потім бліднуть, погасаючи (Ю. Яновський);
Він міркував. Час од часу його обличчя спалахувало (Олесь Досвітній);
Її очі засяли; личко спалахнуло рум'янцем (Марко Вовчок);
Обличчя його раптом спалахнуло, він аж засяяв з радості (І. Микитенко);
У Васі спалахнули .. вуха. Він розгублено дивився на свій план (Ю. Збанацький);
// Раптово з'являтися, яскраво проступати (про рум'янець).
Зла фарба спалахнула на її пещених щоках (М. Стельмах);
Павлусь посміхнувся, і на щоках його спалахнув легкий рум'янець (О. Донченко).
Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть) / зайняли́ся (спалахну́ли) див. щока́.
◇ При́страсті спала́хують (розпа́люються, кипля́ть і т. ін.) див. при́страсть;
(1) Спалахну́ти, як суха́ соло́ма – дуже швидко, миттєво загорітися.
Вона [Емма] жбурнула букет в огонь. Квітки спалахнули, як суха солома (М. Лукаш, пер. з тв. Флобера).
Значення в інших словниках
- спалахувати — (виявляти якісь почуття назовні) спахувати, (гнівом) вибухати, скипати, (рум'янцем) паленіти, займатися, запалюватися, розпалюватися. Словник синонімів Полюги
- спалахувати — спала́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спалахувати — Займатися, загорятися; (- вогні) світити, сяяти, засвічуватися; (- думку) осявати, зринати, з'являтися; (- війну) вибухати; (від гніву) скипати, паленіти; (рум'янцем) заливатися, ІД. червоніти; (- очі) блискати; (- любов) пробуджуватися; спалахкувати, спахувати, спахати. Словник синонімів Караванського
- спалахувати — див. горіти; сердитися Словник синонімів Вусика
- спалахувати — -ую, -уєш, недок., спалахнути, -ну, -неш, док. 1》 тільки 3 ос., чим і без додатка.Раптово і швидко загорятися яскравим полум'ям; займатися (див. займатися II). || безос. || також у сполуч. зі сл. вогонь, полум'я, пожежа, іскра і т. ін. || тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спалахувати — при́страсті спала́хують (розпа́люються, кипля́ть і т. ін.) навколо чого і без додатка. Збудження, піднесення, захоплення чимсь і т. ін. зростає, може досягти великого напруження. Сенько був із тих людей, у яких пристрасті спалахували скоро (І. Фразеологічний словник української мови
- спалахувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- спалахувати — СПАЛА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. тільки 3 ос., чим і без додатка. Раптово і швидко загорятися яскравим полум’ям; займатися. Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують (Хотк. Словник української мови в 11 томах