справедливість

СПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. справедли́вий 1, 2.

Його не могло не обходити, що Евеліна так кепсько думає про людей. Він мусив довести їй справедливість своїх поглядів (Н. Рибак);

Я прошу о святую справедливість! Вдові звеліли сісти й не клясти (Л. Костенко).

2. Правильне, об'єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь.

Чуття справедливості до самого дна бунтується против того. Або звертай на іншу дорогу, або не жий [живи], – ось що воно каже (І. Франко);

Тут справедливість вимагає зазначити, що Євген тієї миті все ж знайшов у собі краплину мужності, щоб озирнутись (О. Донченко);

Прощався Варчук з Гуркалом на його квартирі, і два почуття гостро боролись у ньому: скаредність і справедливість (М. Стельмах);

– Молодь схильна до справедливості, добра й свободи (Василь Шевчук).

3. Відповідність людських стосунків, законів, порядків і т. ін.

Категорія справедливості є морально-етичною (з газ.);

Боротьба за справедливість;

Соціальна справедливість.

(1) По [всій] справедли́вості – справедливо.

– Часом бува зайде спор [спір], лайка; він їх усіх розсудить і по усій справедливості розбере (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Розділи [гостинці] по справедливості, Васильцю, – нагадав Петро (Д. Бедзик);

(2) Соціа́льна справедли́вість – встановлення відповідності в почуттях і діях людей та співвідношення дій одних з діянням інших, орієнтовані на ієрархію цінностей в даному соціальному середовищі, суспільстві.