співучий

СПІВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який уміє і любить співати; який багато співає (про людину).

Мартуся така ж була на вдачу весела, співуча та щебетлива, як і мати (І. Нечуй-Левицький);

[Іван:] А я міркую собі – що воно так заливається? І що то за співуче таке зародиться: і робить – співа, і гуляє – співа, навіть, як і спиш, то співаєш? (С. Васильченко);

// Багатий людьми, які співають; сповнений співу.

Звенигородщина – співучий куток України (С. Васильченко);

// перен. Піднесений (про настрій).

Співучий настрій душі мовби увінчувався тепер ще й цим прибуттям морського гостя [крейсера] (О. Гончар);

// перен. Який безперестанно шумить, нагадуючи монотонний спів.

Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави, що від найлегшого подиху вітерця починає тонко бриніти, як жива (О. Гончар);

В степах моїх не перестану Любити сонячні твої Гірські шоломи, Казахстане, Гірські співучі ручаї! (Т. Масенко);

А поїзд – на південь. До моря Співучий летить ешелон (М. Нагнибіда);

Під ногами у них була рідна земля, навкруг шуміли смоленські співучі ліси (І. Цюпа).

2. Схожий на спів; мелодійно-протяжний, наспівний.

Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий (Панас Мирний);

Сивий музика узявся за віщії струни .. Старий чарівник усміхнувся, замислився трохи і вдарив обіруч, і гучно поринули хвилі співучі (Дніпрова Чайка);

Акин пощипував струни домбри, співучим речитативом імпровізуючи пісню (З. Тулуб);

– Ах, докторе, – заводила [Валя] співучою, волинською говіркою, – де ж ви пропадали? (Ірина Вільде);

Проснувся Мар'ян від якогось монотонного голосу і тонкого співучого посвисту (М. Стельмах);

// Який характеризується протяжними мелодійними звуками.

Вірші Кобзареві могучі .. Перелив ти [М. В. Лисенко] у пісні співучі! (Панас Мирний);

Полились .. дивні мелодії, співучі, глибокі та ясні (І. Нечуй-Левицький);

Струмує вода, безліч ключів б'є, чистих, різнотонних, що зливаються в єдину, тиху й співучу музику води (О. Гончар);

Дмитро зразу ж ревно взявся за роботу, наповняючи невелику хатину дзижчанням пилки, шарудінням фуганка і солодким співучим шелестом стружки (М. Стельмах);

// Який видає протяжні однотонні звуки.

Парубок розгонисто навстіж відкриває співучі ворота (М. Стельмах);

Стугоніли при вантаженні на платформи співучі рейки (А. Хижняк);

Дивилась [Докія] на сірий шлях, що .. біг вдалину, тягнучи на високих стовпах співучі дроти (І. Цюпа);

Сосни розхлюпані меди Мене приваблюють сюди, І музика співучих пилок, І дружний снігопад опилок [тирси] (Л. Забашта);

// перен. Сповнений веселого гамору, мелодійних, радісних звуків.

Й тепер, коли співучим ранком Я роздумам вечірнім оддаюсь, – Перед Мічуріним, перед Бербанком З глибокою пошаною клонюсь (М. Рильський);

Я сам, немов співучий день, Мов повінь весняна (Л. Дмитерко);

Погоже, співуче світання яке! (І. Нехода);

На любові до рідної землі, до зелених гаїв і перелісків, до співучих росяних світанків виросла його любов до шахти (М. Ю. Тарновський);

// перен. Дзвінкий, гучний.

Просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Стою і слухаю (М. Коцюбинський);

Комар найшов у стрісі сопілочку й безжально спалив – заважає, співуча... (О. Ковінька).

3. Те саме, що співо́чий 3.

Співучі пташки ціле літо не вгавають у його садках-лісах (Панас Мирний);

“Добрий день, Когуте, ти, співуча птице!” А Когутик каже: “Добрий день. Лисице!” (І. Франко);

Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав (Л. Глібов);

Весна! Блакить! У поле трактори ідуть. І в'ється співучий жайворон (П. Тичина).