1. Словник української мови у 20 томах

спілка

СПІ́ЛКА, и, ж.

1. Тісне єднання, зв'язок.

Статуї, і садові куртини, І шафи книжкові – все свідчить тут мені, Що спілка з музами твої скрашає дні (М. Зеров);

Якось батько виявив подвійну Юркову бухгалтерію і припинив з ним торговельну спілку (С. Чорнобривець);

– Що ви хотіли! Яка ж їх сила, робітників отих, у місті – тисячі. Ну, та й спілка не та, що в нас: дружний народ! (А. Головко).

2. Об'єднання людей, пов'язаних спільними умовами життя, спільною метою; товариство.

Коло Гущі скоро скупчилась молодь .. Од нього вперше почули, що села скрізь гуртуються в спілки (М. Коцюбинський);

// Невелике об'єднання людей з спільними інтересами в торгівлі, виробництві, спорті тощо.

– Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п'ять чоловік в спілці? – спитав батюшка (І. Нечуй-Левицький);

[Джонс:] Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку (Леся Українка);

Європейська боксерська спілка;

// Компанія.

* Образно. Найкраща спілка і товариство при писанні оригінальних белетристичних речей – се робоча лампа .. і чотири стіни (Леся Українка).

3. Громадське об'єднання, організація (часто в назвах товариств, партій).

Спілка письменників України.

(1) Спі́лка споживачі́в – спілка яка захищає інтереси покупців; Ста́ти до спі́лки див. става́ти;

Трима́ти спі́лку див. трима́ти.

△ (2) Креди́тна спі́лка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг (з навч. літ.).

(3) У спі́лці:

а) (з ким) разом, з ким-небудь.

Михайло, сам неписьменний, держав у спілці з Іваном газету. Їм вичитувала Іваниха (Л. Мартович);

б) в одній компанії з ким-небудь.

– Хочеш ти бути в спілці з нами, то будь по своїй волі, і ніхто тебе до цього присилувати не має права (Панас Мирний).

△ (4) Професі́йна спі́лка – масова організація, що на добровільних засадах об'єднує працівників однієї галузі господарства, однієї професії або близьких професій.

Громадяни мають право на участь у професійних спілоках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (з мови документів).

◇ Іти́ / піти́ до спі́лки див. іти́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілка — спі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири спі́лки Орфографічний словник української мови
  2. спілка — 1. Тісне єднання; зв’язок: братерська спілка, творча спілка, спілка однодумців. 2. Об’єднання людей, пов’язане спільними умовами життя, спільною метою, товариство; громадське об’єднання: видавнича спілка, спілка молоді, гончарська спілка... Літературне слововживання
  3. спілка — Єднання, зв'язок; (гурт) товариство, співтовариство, співдружність, ОБ'ЄДНАННЯ, ліґа; (двох) п. тандем; (виробнича) корпорація; (політична) органзація; п! СОЮЗ. Словник синонімів Караванського
  4. спілка — [сп’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і сп'ілкие Орфоепічний словник української мови
  5. спілка — -и, ж. 1》 Тісне єднання, зв'язок. Йти до спілки — об'єднуватися. Тримати спілку з ким — товаришувати; водити компанію. У спілці з ким — а) разом, спільно з ким-небудь; б) у компанії з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спілка — Найліпша спілка, то чоловік і жінка. Бо і у сварці мусять годитися над своїм добром. Не приставай з панами до спілки, бо як твоє довше, то утнуть, а як коротше, то натягнуть. Життєвий досвід нашого народу з польськими панами, які усе його кривдили. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. Спілка — (Укр. соціал-демократична Спілка) політична організація, утворена 1904 шляхом виходу фракції М. Меленевського з Революційної укр. партії; заперечувала необхідність національної організації для укр. пролетаріату; 1905 увійшла до рос. Універсальний словник-енциклопедія
  8. спілка — ОРГАНІЗА́ЦІЯ (сукупність людей, держав і т. ін., організована на основі спільності інтересів, мети, програми дій, статуту й т. ін.); ТОВАРИ́СТВО, ГРОМА́ДА, БРА́ТСТВО (організаційно менш зв'язана); СПІ́ЛКА (перев. Словник синонімів української мови
  9. спілка — Спі́лка, спі́лки, спі́лці; спі́лки́, спі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спілка — СПІ́ЛКА, и, ж. 1. Тісне єднання, зв’язок. Вийшли ми, браття, з народу, Діти робочих родин. Спілка братерська й свобода — Шлях перед нами один (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
  11. спілка — Спілка, -ки ж. Компанія, товарищество. Чоловік та жінка, то одна спілка. Ном. тримати спі́лку. Вести компанію. Не тримай з панами спілки. Словник української мови Грінченка