спілка

СПІ́ЛКА, и, ж.

1. Тісне єднання, зв’язок.

Вийшли ми, браття, з народу, Діти робочих родин. Спілка братерська й свобода — Шлях перед нами один (Пісні та романси.., II, 1956, 278);

Статуї, і садові куртини, І шафи книжкові — все свідчить тут мені, Що спілка з музами твої скрашає дні (Зеров, Вибр., 1966, 395);

Якось батько виявив подвійну Юркову бухгалтерію і припинив з ним торговельну спілку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 92);

— Що ви хотіли! Яка ж їх сила, робітників отих, у місті — тисячі. Ну, та й спілка не та, що в нас: дружний народ! (Головко, II, 1957, 334).

Йти (піти́) до спі́лки — об’єднуватися.

Йдуть до спілки тільки рівний з рівним (Л. Укр., І, 1951, 170);

Трима́ти спі́лку з ким — товаришувати; водити компанію.

Не тримай з панами спілки (Номис, 1864, № 1206);

У спі́лці з ким: а) разом, спільно з ким-небудь.

Михайло, сам неписьменний, держав у спілці з Іваном газету. Їм вичитувала Іваниха (Март., Тв., 1954, 71);

б) у компанії з ким-небудь.

— Хочеш ти бути в спілці з нами, то будь по своїй волі, і ніхто тебе до цього присилувати не має права (Мирний, IV, 1955, 331).

2. Об’єднання людей, пов’язаних спільними умовами життя, спільною метою; товариство.

Коло Гущі скоро скупчилась молодь.. Од нього вперше почули, що села скрізь гуртуються в спілки (Коцюб., II, 1955, 66);

Європейський соціалізм із самого свого початку не думав тільки виступати проти старого порядку, а зараз же поставив проби й нового впорядкування громадського, зараз же наліг на таку річ, як спілка, толока, праця громадою (Драг., II, 1970, 72);

// Невелике об’єднання людей з спільними інтересами в торгівлі, виробництві тощо.

— Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п’ять чоловік в спілці? — спитав батюшка (Н.-Лев., IV, 1956, 95);

[Джонс:] Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку (Л. Укр., III, 1952, 94);

// Компанія.

*Образно. Найкраща спілка і товариство при писанні оригінальних белетристичних речей — се робоча лампа.. і чотири стіни (Л. Укр., V, 1956, 289).

3. Громадське об’єднання, організація (часто в назвах товариств, партій).

Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді — самодіяльна громадська організація молоді, активний помічник і резерв партії (Статут КПРС, 1971, 27);

Спілка радянських письменників містилася в затишному особняку на тихій вулиці (Донч., V, 1957, 355).

∆ Професі́йна спі́лка див. професі́йний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілка — спі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири спі́лки Орфографічний словник української мови
  2. спілка — 1. Тісне єднання; зв’язок: братерська спілка, творча спілка, спілка однодумців. 2. Об’єднання людей, пов’язане спільними умовами життя, спільною метою, товариство; громадське об’єднання: видавнича спілка, спілка молоді, гончарська спілка... Літературне слововживання
  3. спілка — Єднання, зв'язок; (гурт) товариство, співтовариство, співдружність, ОБ'ЄДНАННЯ, ліґа; (двох) п. тандем; (виробнича) корпорація; (політична) органзація; п! СОЮЗ. Словник синонімів Караванського
  4. спілка — [сп’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і сп'ілкие Орфоепічний словник української мови
  5. спілка — -и, ж. 1》 Тісне єднання, зв'язок. Йти до спілки — об'єднуватися. Тримати спілку з ким — товаришувати; водити компанію. У спілці з ким — а) разом, спільно з ким-небудь; б) у компанії з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спілка — СПІ́ЛКА, и, ж. 1. Тісне єднання, зв'язок. Статуї, і садові куртини, І шафи книжкові – все свідчить тут мені, Що спілка з музами твої скрашає дні (М. Зеров); Якось батько виявив подвійну Юркову бухгалтерію і припинив з ним торговельну спілку (С. Словник української мови у 20 томах
  7. спілка — Найліпша спілка, то чоловік і жінка. Бо і у сварці мусять годитися над своїм добром. Не приставай з панами до спілки, бо як твоє довше, то утнуть, а як коротше, то натягнуть. Життєвий досвід нашого народу з польськими панами, які усе його кривдили. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. Спілка — (Укр. соціал-демократична Спілка) політична організація, утворена 1904 шляхом виходу фракції М. Меленевського з Революційної укр. партії; заперечувала необхідність національної організації для укр. пролетаріату; 1905 увійшла до рос. Універсальний словник-енциклопедія
  9. спілка — ОРГАНІЗА́ЦІЯ (сукупність людей, держав і т. ін., організована на основі спільності інтересів, мети, програми дій, статуту й т. ін.); ТОВАРИ́СТВО, ГРОМА́ДА, БРА́ТСТВО (організаційно менш зв'язана); СПІ́ЛКА (перев. Словник синонімів української мови
  10. спілка — Спі́лка, спі́лки, спі́лці; спі́лки́, спі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. спілка — Спілка, -ки ж. Компанія, товарищество. Чоловік та жінка, то одна спілка. Ном. тримати спі́лку. Вести компанію. Не тримай з панами спілки. Словник української мови Грінченка