1. Словник української мови у 20 томах

спішений

СПІ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до спі́шити.

2. у знач. прикм. Який спішився.

Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (П. Панч);

Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Іван Ле);

Спішені козаки, закріпивши попони між кіньми, везли на них поранених побратимів своїх (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спішений — спі́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спішений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спішити. 2》 у знач. прикм. Який спішився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спішений — СПІ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спі́шити. 2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (Панч, О. Пархом. Словник української мови в 11 томах