1. Словник української мови в 11 томах

спішений

СПІ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спі́шити.

2. у знач. прикм. Який спішився.

Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (Панч, О. Пархом., 1939, 134);

Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Ле, Хмельницький, І, 1957, 5);

Спішені козаки, закріпивши попони між кіньми, везли на них поранених побратимів своїх (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спішений — спі́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спішений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спішити. 2》 у знач. прикм. Який спішився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спішений — СПІ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спі́шити. 2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (П. Панч); Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Іван Ле); Спішені козаки... Словник української мови у 20 томах