1. Словник української мови у 20 томах

страта

СТРА́ТА, и, ж.

1. Вища міра покарання – позбавлення життя.

Зв'язаний Лазар лежав серед руїни. Він важко дихав, втомлений бійкою, а всередині в нього тремтіла зла радість, що сьогодні страти не буде (М. Коцюбинський);

Про боротьбу, муки і страти декабристів написав Шевченко свою поему “Неофіти” (М. Рильський);

Котовського зловили вдруге і засудили до страти через повішення. Засудив його одеський суд, і страта мала відбутися в одеській тюрмі (Ю. Смолич).

2. рідко. Утрата чого-небудь.

Було вчителі не надивуються незвичайній в його охоті до науки, а потім швидко – незвичайній страті завзяття до роботи (І. Нечуй-Левицький);

Страта корови – то була та “чортова дірочка”, в котру пішли всі надії, всі радощі, всі помисли бідної Василихи (І. Франко).

3. рідко. Витрати.

На таке хазяйствечко, як оце, спасибі богові, у Данила, не спроможешся сплоха, без великої страти (Л. Яновська);

// Матеріальні втрати; збитки.

(1) Громадя́нська стра́та, заст. – позбавлення всіх громадянських прав.

Жартома написав [Даніель Дефо] памфлет, спрямований проти самого себе, вигадавши собі противника. “Викриття” було таке нищівне й неспростовне, що письменника прирекли до громадянської страти (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страта — Збиток [XIX] Але така-то вже доля нашої бідної Галичини, що мусить відповідати за свої й чужі провини: впутана мимо своєї волі в тисячні крючки та гачки дотеперішніх законів індемнізапійних, вона не може з них випутатися без страти... Словник з творів Івана Франка
  2. страта — стра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. страта — Стра́та. 1. Витрата, видатки. З рахунку зисків і страт показала ся сума 202 зр[иньских] 56 кр[ейцарів], а чистого зиску було 102 зр[иньских] 8 кр[ейцарів (Б., 1895, 2, 3). 2. Розтрата. Українська літературна мова на Буковині
  4. страта — Смертна кара, юр. вища міра покарання, іст. кара на горло, (з кріса) розстріл, (на шибениці) повішання; З. втрата. Словник синонімів Караванського
  5. страта — див. смерть Словник синонімів Вусика
  6. страта — -и, ж. 1》 Вища міра покарання – позбавлення життя. 2》 рідко. Утрата чого-небудь. 3》 рідко. Витрати. || Матеріальні втрати; збитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. страта — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови
  8. страта — Стра́та, -ти; стра́ти, страт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. страта — СТРА́ТА, и, ж. 1. Вища міра покарання — позбавлення життя. Зв’язаний Лазар лежав серед руїни. Він важко дихав, втомлений бійкою, а всередині в нього тремтіла зла радість, що сьогодні страти не буде (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. страта — Страта, -ти ж. 1) Потеря, утрата, трата. Або зиск, або страта. Ном. №4272, 2) Казнь. Левч. 55. Словник української мови Грінченка