1. Словник української мови в 11 томах

страта

СТРА́ТА, и, ж.

1. Вища міра покарання — позбавлення життя.

Зв’язаний Лазар лежав серед руїни. Він важко дихав, втомлений бійкою, а всередині в нього тремтіла зла радість, що сьогодні страти не буде (Коцюб., II, 1955, 206);

Про боротьбу, муки і страти декабристів написав Шевченко свою поему «Неофіти» (Рильський, III, 1956, 10);

Котовського зловили вдруге і засудили до страти через повішення. Засудив його одеський суд, і страта мала відбутися в одеській тюрмі (Смолич, V, 1959, 30).

Громадя́нська стра́та див. громадя́нський;

Іти́ (йти, піти́ і т. ін.) на стра́ту — приймати смертну кару.

[Іфігенія:] Коли хто вмів одважно йти на страту, Той мусить все одважно зустрічать (Л. Укр., І, 1951, 162);

Не пойнялися очі їх сльозою,.. Коли вони на страту, як до бою, Ішли по рідних вулицях сумних (Бичко, Вогнище, 1959, 98).

2. рідко. Утрата чого-небудь.

Було вчителі не надивуються незвичайній в його охоті до науки, а потім швидко — незвичайній страті завзяття до роботи (Н.-Лев., І, 1956, 176);

Страта корови — то була та «чортова дірочка», в котру пішли всі надії, всі радощі, всі помисли бідної Василихи (Фр., IV, 1950, 30).

3. рідко. Витрати.

На таке хазяйствечко, як оце, спасибі богові, у Данила, не спроможешся сплоха, без великої страти (Л. Янов., І, 1959, 171);

// Матеріальні втрати; збитки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страта — Збиток [XIX] Але така-то вже доля нашої бідної Галичини, що мусить відповідати за свої й чужі провини: впутана мимо своєї волі в тисячні крючки та гачки дотеперішніх законів індемнізапійних, вона не може з них випутатися без страти... Словник з творів Івана Франка
  2. страта — стра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. страта — Стра́та. 1. Витрата, видатки. З рахунку зисків і страт показала ся сума 202 зр[иньских] 56 кр[ейцарів], а чистого зиску було 102 зр[иньских] 8 кр[ейцарів (Б., 1895, 2, 3). 2. Розтрата. Українська літературна мова на Буковині
  4. страта — Смертна кара, юр. вища міра покарання, іст. кара на горло, (з кріса) розстріл, (на шибениці) повішання; З. втрата. Словник синонімів Караванського
  5. страта — див. смерть Словник синонімів Вусика
  6. страта — СТРА́ТА, и, ж. 1. Вища міра покарання – позбавлення життя. Зв'язаний Лазар лежав серед руїни. Він важко дихав, втомлений бійкою, а всередині в нього тремтіла зла радість, що сьогодні страти не буде (М. Словник української мови у 20 томах
  7. страта — -и, ж. 1》 Вища міра покарання – позбавлення життя. 2》 рідко. Утрата чого-небудь. 3》 рідко. Витрати. || Матеріальні втрати; збитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. страта — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови
  9. страта — Стра́та, -ти; стра́ти, страт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. страта — Страта, -ти ж. 1) Потеря, утрата, трата. Або зиск, або страта. Ном. №4272, 2) Казнь. Левч. 55. Словник української мови Грінченка