струнний

СТРУ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до струна́ 1.

Вони співають – і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі, Немов бандури струнний перебір (М. Рильський).

2. Який створює звук за допомогою струн (про музичні інструменти).

Музичні інструменти, поширені нині у народно-мистецькому побуті, поділяються на три великі групи: ударні, духові та струнні (з наук.-попул. літ.);

// Який складається з таких інструментів.

Сюїта для струнного квартету [П. О.] Козицького являє собою тему з шістьма варіаціями (з наук. літ.);

Вони зайняли окрему кабінку поближче до естради, де розташувався струнний оркестр (О. Донченко);

// Признач. для виконання на таких інструментах, виконуваний на них.

Струнна мелодія.