стугоніти

СТУГОНІ́ТИ, ни́ть, недок.

1. Ритмічно стукаючи, ударяючи по чому-небудь, утворювати тривалий шум, гул.

Стугонить Дніпро по скелях. Б'ється об пороги (Я. Щоголів);

Здалека, десь по .. бруку гуркотіло щось, стугоніло глухо (І. Франко);

Стугонів, вицокував, мчав на рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа);

День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри (О. Десняк);

Сердитий вітер і розбурхане море налітають на берег, круті піняві хвилі стугонять об скелі (І. Цюпа);

// Утворювати глухі звуки із завиванням, гулом (про явища природи).

Гуде вітер, стугонить у трубі (С. Васильченко);

Білий вітер стугонів у порожнечі гір (О. Гончар);

// безос.

Вило, стугоніло, телесувалося в горах (П. Загребельний);

Наче піском, хльостало поривами сипучого снігу в маленькі намерзлі шибки. Моторошно стугоніло в комині (Яків Баш);

* Образно. Над панським палацом бурхало, стугоніло полум'я людського гніву... (К. Гордієнко);

// Видавати глухі ритмічні звуки (про механізми).

Машини ревли, стугоніли, колеса махали зубцями (І. Нечуй-Левицький);

Стугонить трактор у степу (В. Кучер);

Ненажерлива молотарка ковтала в зубату пащу сніп за снопом, копу за копою. Ревла, стугоніла (В. Минко);

// Глухо, безперервно звучати, лунати (про вогнепальну зброю).

Кулемети стугоніли з усіх боків, враз ряснішою стала стрілянина з гвинтівок (Ю. Смолич);

Десь вдалині стугоніли батареї, ревли мотори літаків, бабахкали зенітки (П. Автомонов);

// Створювати глухі, одноманітні звуки; гриміти.

Десь в тій стороні, де Дніпро, стугонить грім, насувається чорна хмара (І. Цюпа);

Темнота гусла, стугонів грім (О. Десняк);

// Бурхливо, з шумом виявляти якийсь рух, силу; бушувати.

Буйно стугоніло море під темним, запнутим хмарами небом (С. Добровольський);

Стугоніла ріка Урал. Цієї ночі вона особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Яків Баш);

* Образно. Зал стугонів від урочистих оплесків (О. Довженко).

2. Передавати відгомін, відзвук чого-небудь.

Швидко попровадив Максим монголів на батьків огород, швидко винайшов місце, де земля глухо стугоніла (І. Франко);

Турецькі гармати сипали ядрами зо дві години. З-за диму не було сонця видно. Земля стугоніла (О. Маковей);

Маленький місток, перекинутий через струмок, стугонить під копитами коней (А. Хижняк);

– Це їм не царський режим! Стугоніло в повітрі. Люди махали ціпками й руками (С. Воскрекасенко).

3. Сильно битися, пульсувати (про серце, кров).

– Васильку! – скрикнула вона уві сні і прокинулась .. Серце стугоніло в грудях старої, холодний піт виступив на чолі (І. Цюпа);

Радісно стугонить у грудях Маркове серце (І. Кириленко);

Зупинялась [Гафія], слухала, так напружено слухала, що чула, як кров стугонить у жилах (С. Скляренко).