стугоніти

Значення в інших словниках

1. стугоніти — стугоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. стугоніти — (- річку) п. стогнати; (- вітер) ГУСТИ, РЕВІТИ; (- грім) гримотати, рокотати, рокотіти; (- море) клекотати; (- землю) дудніти; (- кров) пульсувати. Словник синонімів Караванського
3. стугоніти — СТУГОНІ́ТИ, ни́ть, недок. 1. Ритмічно стукаючи, ударяючи по чому-небудь, утворювати тривалий шум, гул. Стугонить Дніпро по скелях. Б'ється об пороги (Я. Щоголів); Здалека, десь по .. бруку гуркотіло щось, стугоніло глухо (І. Словник української мови у 20 томах
4. стугоніти — -нить, недок. 1》 Ритмічно стукаючи, ударяючи по чому-небудь, утворювати тривалий шум, гул. || Утворювати глухі звуки із завиванням, гулом (про явища природи). || безос. || Видавати глухі ритмічні звуки (про механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стугоніти — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
6. стугоніти — СТУГОНІ́ТИ, ни́ть, недок. 1. Ритмічно стукаючи, ударяючи по чому-небудь, утворювати тривалий шум, гул. Стугонить Дніпро по скелях. Б’ється об пороги (Щог., Поезії, 1958, 221); Здалека, десь по.. бруку гуркотіло щось, стугоніло глухо (Фр. Словник української мови в 11 томах
7. стугоніти — Стугоніти, -ню, -ниш гл. Глухо гудѣть. Коли вони чують — аж стугонить земля. Рудч. Ск. І. 147. Словник української мови Грінченка