сусід

СУСІ́Д, а, ч.

1. Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин (Марко Вовчок);

Сусід мій з другого “номера” вічно трумкає [бренькає] на п'яніно [піаніно] (М. Коцюбинський);

У хвіртку входили сусіди й сусідки (О. Довженко);

* Образно. Горе з бідою близькі сусіди (прислів'я);

// мн. Родина, що мешкає поруч, поблизу.

Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Я. Щоголів);

До сусідів збиралися молодиці на посиденьки (Григорій Тютюнник).

2. Той, хто займає найближче від кого-небудь місце.

[Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Леся Українка);

Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит, підштовхнув сусіда Під бік чи в спину (М. Рильський);

Погиба не пішов стрічати посланців: він .. не сподівався чогось цікавого почути від них, зрештою, йому це розкажуть сусіди по нарах (М. Стельмах);

// Про розташований поблизу завод, військову частину і т. ін.

Батареї вже тут не було. Самієв перекинув її на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (О. Гончар).

3. Держава, місцевість, що межує з іншою державою, місцевістю, а також населення суміжної держави, місцевості.

Сусіде мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають (Т. Шевченко);

[Амфіон:] Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна .. – то буде впорядкована громада, народ, не гірший від своїх сусідів (Леся Українка);

// Той, хто володіє суміжними землями і т. п.

Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали “червоним” і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належати до тих, хто її обробляє (М. Коцюбинський);

На делікатному виду зайнявся рум'янець, як він, провівши очима всіх до останку [селян], вертався в світлицю серед сусідів священиків (І. Нечуй-Левицький).

(1) Сусі́д холостя́к – неодружений чоловік, який живе по-сусідськи.

Декілька разів ходила дівчина до сусіда-холостяка, щоб той повернув їй позичені п'ятдесят карбованців. – Виходь за мене заміж і ті гроші будуть нашими (народний жарт).