сірий
СІ́РИЙ, а, е.
1. Колір, середній між білим і чорним; барва попелу.
Несподівано зразу труснуло сніжком, і земля здавалась аркушем паперу, на якім дитина пробувала фарби – зелені, руді і сірі (М. Коцюбинський);
– Де моя сіра, шовкова спідниця? .. – звернулась панна до старої (Леся Українка);
Вона була .. висока, струнка, з великими сірими очима (З. Тулуб);
Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (М. Рильський);
// Блідий, з відтінком такого кольору (про обличчя, про людину з таким обличчям).
Рубець і Книш були як стиглі кавуни.., а Проценко блідий-блідий, аж сірий (Панас Мирний);
Край стола підвівся чоловічок в темній куцині, із сірим, пойнятим тугою обличчям (Олесь Досвітній);
// Із шерстю, що має барву попелу (про тварин).
Продерлися в глибину корчів сірі вовки (Г. Хоткевич);
Як до млина доходив [Давид Мотузка], обіч возів поріділих забачив кобилу Тихонову сіру: в дузі стояла біля акації прив'язана (А. Головко);
// у знач. ім. сі́рий, рого, ч. Тварина сірої масті (про вола, коня, вовка, зайця і т. ін.).
– Цабе, сірий! Цабе, моругий! – крикнув Карпо і крутнув батогом над рогатими головами (І. Нечуй-Левицький);
Хомина пара сірих у яблуках .. брала всіх на буксир у згубних місцях (О. Гончар);
// Із сивиною (про волосся).
Очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Панас Мирний);
// Неяскравий, тьмяний.
Рано-рано устав Йосипенко і кинувся зразу до вікна. Сірий світ уже носився над землею (Панас Мирний);
Крізь щілини й верхнє напіввідкрите віконце ранкове сіре світло пробивалося до вагона (Олесь Досвітній);
* Образно. Веселка грає, вістівниця миру, Гаптуючи ранкову тишу сіру (М. Рильський);
// Безбарвний, однотонний.
Грізні жерла гармат .. були спрямовані на північ, у відкритий таврійський степ, по-осінньому сірий і непривітний (О. Гончар).
2. Хмарний, похмурий (про погоду, ранок, день і т. ін.).
Сьогодні сіра погода і йде дощ безперестанку (М. Коцюбинський);
Згадалась Орися Гармашівна, якою бачив її востаннє, в отой сірий осінній ранок (А. Головко).
3. перен. Нічим не примітний, невиразний; безликий.
Сіра, ординарна людина здатна творити довкола собі подібних, вона навіває байдужість і смуток (з газ.);
На мій смак – все воно [видання “Рідний край”, “Шершень”] сіре, мало цікаве, без ширшого світогляду, без темпераменту (М. Коцюбинський);
– В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани, з Інгульця прийшли, з інгулецької системи (О. Гончар);
// Позбавлений новизни; одноманітний; беззмістовний.
[Аврелія:] Твоєю бути – се віддати значить і молодість, і душу, і красу.., а що́ за теє мати? Рабську долю, нудне, безглузде, сіре животіння! (Леся Українка);
На початку березня прийшов лист від Рєпніної .. і надовго зогрів і прикрасив його сірі будні (З. Тулуб);
// Бідний за змістом (про художній твір, лекцію і т. ін.).
Активний наступ повела критика проти сірих, інертних, художньо немічних творів, ремісницьких підробок під літературу (з газ.);
// Позбавлений виразності, яскравості, оригінальності.
Сіра, штампована мова дослідження завжди свідчить про відсутність творчої самостійності, свіжих і оригінальних думок (з наук. літ.);
// у знач. ім. сі́ре, рого, с.
Я заздрю всім, у кого фарби є – Жагучі коні з дикого мольберту. До мене жодна фарба не встає, Сховавши в сіре суть свою роздкрту (І. Драч).
4. перен., заст. Який належить до непривілейованого класу; простий.
Бажав би з людом сірим злитись, З'єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (П. Грабовський);
// Неосвічений, малокультурний.
– Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (І. Нечуй-Левицький).
5. Уживається як складова частина зоологічних, ботанічних, геологічних, технічних та інших назв, термінів.
Сірі гуси в ірій, ірій По чотири, по чотири Полетіли (Т. Шевченко);
Сонця не стало видно за птаством .. Крім чайок, були там качки-крохалі, і качка сіра.., і морські голуби... (О. Гончар);
Здоровезний сірий український віл лежить і тихо ремигає (О. Довженко);
Сіра вільха;
Сірий мармур;
Сірі лісові ґрунти;
Сірий чавун.
Значення в інших словниках
- сірий — Сірий конець: найгірші учні, що сиділи на останніх місцях [III] — по конець (треба: поконець (169) — край (чого) [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- сірий — (колір між чорним і білим) попелястий, димчастий; (світло-сірий) сталевий. Словник синонімів Полюги
- сірий — сі́рий прикметник Орфографічний словник української мови
- сірий — (колір) попелястий, мишастий, сталевий, сріблястий, олив'яний, (з синявою) сизий, (- масть — ще) мурий, моругий, (волос) із сивиною, (- світло) тьмяний, тьмавий, (степ) безбарвний, однотонний, (день) СИВИЙ, (хто) безликий, (- життя) одноманітний... Словник синонімів Караванського
- сірий — I бурий, вигорілий (рідко), вицвілий, землистий, земляний, злинялий, зозулястенький, зозулястий, зозульчастий, зозульчатий, линялий, мишастий, моругий, мурий, муругий, перепелястий, пісочний, попеластий, попелистий, попелястий, попельнастий, попільний... Словник синонімів Вусика
- сірий — [с’ірией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
- сірий — -а, -е. 1》 Колір, середній між білим і чорним; барва попелу. || Блідий, з відтінком такого кольору (про обличчя, про людину з таким обличчям). || Із шерстю, що має барву попелу (про тварин). || у знач. ім. сірий, -рого... Великий тлумачний словник сучасної мови
- сірий — Сивий, сивковий, сизий, мишастий, мурий, попелястий, шарий Словник чужослів Павло Штепа
- сірий — сі́ра сви́та, заст., зневажл. Бідний селянин у дореволюційній Україні. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна, і справжнього вояку (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- сірий — БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙ підсил. Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії (картина І. Словник синонімів української мови
- сірий — Сі́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сірий — СІ́РИЙ, а, е. 1. Колір, середній між білим і чорним; барва попелу. Несподівано зразу труснуло сніжком, і земля здавалась аркушем паперу, на якім дитина пробувала фарби — зелені, руді і сірі (Коцюб., II, 1955, 249); — Де моя сіра, шовкова спідниця? .. Словник української мови в 11 томах