сірий

СІ́РИЙ, а, е.

1. Колір, середній між білим і чорним; барва попелу.

Несподівано зразу труснуло сніжком, і земля здавалась аркушем паперу, на якім дитина пробувала фарби — зелені, руді і сірі (Коцюб., II, 1955, 249);

— Де моя сіра, шовкова спідниця? .. — звернулась панна до старої (Л. Укр., III, 1952, 602);

Вона була.. висока, струнка, з великими сірими очима (Тулуб, В степу.., 1964, 87);

Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (Рильський, III, 1961, 274);

// Блідий, з відтінком такого кольору (про обличчя, про людину з таким обличчям).

Рубець і Книш були як стиглі кавуни.., а Проценко блідий-блідий, аж сірий (Мирний, III, 1954, 274);

Край стола підвівся чоловічок в темній куцині, із сірим, пойнятим тугою обличчям (Досв., Вибр., 1959, 279);

// Із шерстю, що має барву попелу (про тварин).

Продерлися в глибину корчів сірі вовки (Хотк., II, 1966, 189);

Як до млина доходив [Давид Мотузка], обіч возів поріділих забачив кобилу Тихонову сіру: в дузі стояла біля акації прив’язана (Головко, II, 1957, 39);

// у знач. ім. сі́рий, рого, ч. Тварина сірої масті (про вола, коня, вовка, зайця і т. ін.).

— Цабе, сірий! Цабе, моругий! — крикнув Карпо і крутнув батогом над рогатими головами (Н.-Лев., II, 1956, 275);

Хомина пара сірих у яблуках.. брала всіх на буксир у згубних місцях (Гончар, III, 1959, 203);

// Із сивиною (про волосся).

Очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Мирний, III, 1954, 11);

// Неяскравий, тьмяний.

Рано-рано устав Йосипенко і кинувся зразу до вікна. Сірий світ уже носився над землею (Мирний, IV, 1955, 193);

Крізь щілини й верхнє напіввідкрите віконце ранкове сіре світло пробивалося до вагона (Досв., Вибр., 1959, 179);

*Образно. Веселка грає, вістівниця миру, Гаптуючи ранкову тишу сіру (Рильський, III, 1961, 153);

// Безбарвний, однотонний.

Грізні жерла гармат.. були спрямовані на північ, у відкритий таврійський степ, по-осінньому сірий і непривітний (Гончар, II, 1959, 389).

Сі́ра речови́на́ [мо́зку], фізл.— речовина, яка складається з нервових клітин і в якій містяться нервові центри різних органів.

Клавин зір вихоплював з натовпу.. то одну, то другу постать, і вони вже не зливалися з усіма іншими, а залишалися жити самостійним життям, неначе навіки відбиті на сірій речовині її мозку (Перв., Опов.., 1970, 54);

Сі́ра сви́та див. сви́та;

Сі́ре сукно́ — сирове, грубе небілене сукно, з якого шили верхній одяг (сіряки тощо).

Микола.. одяг хоч і добру, а просту свиту сірого сукна (Кв.-Осн., II, 1956, 353);

Сі́рий папі́р — папір низької якості.

1920 рік. 28 травня. Перший номер «Вістей» ВУЦВКу цілком на українській мові. Сірий папір, в якому на версі стружки, солома (Еллан, II, 1958, 136).

2. Хмарний, похмурий (про погоду, ранок, день і т. ін.).

Сьогодні сіра погода і йде дощ безперестанку (Коцюб., III, 1956, 323);

Згадалась Орися Гармашівна, якою бачив її востаннє, в отой сірий осінній ранок (Головко, II, 1957, 436).

3. перен. Нічим не примітний, невиразний; безлиций.

Сіра, ординарна людина здатна творити довкола собі подібних, вона навіває байдужість і смуток (Літ. Укр., 16.VIІ 1968, 1);

На мій смак — все воно [видання «Рідний край», «Шершень»] сіре, мало цікаве, без ширшого світогляду, без темпераменту (Коцюб., III, 1956, 289);

— В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани, з Інгульця прийшли, з інгулецької системи (Гончар, Тронка, 1963, 190);

// Позбавлений новизни; одноманітний; беззмістовний.

[Аврелія:] Твоєю бути — се віддати значить і молодість, і душу, і красу.., а що́ за теє мати? Рабську долю, нудне, безглузде, сіре животіння! (Л. Укр., III, 1952, 285);

На початку березня прийшов лист від Рєпніної.. і надовго зогрів і прикрасив його сірі будні (Тулуб, В степу.., 1964, 482);

// Бідний за змістом (про художній твір, лекцію і т. ін.).

Активний наступ повела критика проти сірих, інертних, художньо немічних творів, ремісницьких підробок під літературу (Літ. Укр., 5.III 1963, 2);

// Позбавлений виразності, яскравості, оригінальності.

Сіра, штампована мова дослідження завжди свідчить про відсутність творчої самостійності, свіжих і оригінальних думок (Рад. літ-во, 3, 1966, 91).

4. перен., заст. Який належить до непривілейованого класу; простий.

Бажав би з людом сірим злитись, З’єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (Граб., І, 1959, 129);

Тисяча сірих гречкосіїв — батьків і матерів майбутніх Кошових, Степаненків, Гнатенків і Ангелін — стояли перед гетьмансько-німецькими кулеметами (Довж., І, 1958, 133);

// Неосвічений, малокультурний.

— Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (Н.-Лев., IV, 1956, 18).

5. Уживається як складова частина зоологічних, ботанічних, геологічних, технічних та інших назв, термінів.

Сірі гуси в ірій, ірій По чотири, по чотири Полетіли (Шевч., І, 1963, 232);

Сонця не стало видно за птаством.. Крім чайок, були там качки-крохалі, і качка сіра.., і морські голуби… (Гончар, Тронка, 1963, 31);

Здоровезний сірий український віл лежить і тихо ремигає (Довж., I, 1958, 222);

Сіра вільха; Сірий мармур; Сірі лісові грунти; Сірий чавун.