творити

ТВОРИ́ТИ, творю́, тво́риш, недок.

1. кого, що. У процесі творчої праці викликати до життя що-небудь, давати існування чомусь, впливати на формування когось.

– Будемо творити літературу, організовувати інтелігенцію, міську і сільську (М. Коцюбинський);

Нам дано ні з чим незрівнянну радість – творити новий світ, здійснювати тисячолітні мрії людства (М. Рильський);

– Я творитиму нові дерева, – сказав Мічурін (О. Довженко);

* Образно. Небо відходило в даль. Зорі творили нечувану загірну симфонію (М. Хвильовий);

// ким, яким. Робити когось тим, на що вказує іменник в орудному відмінку.

[Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка);

// Виробляти що-небудь.

Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб і мед для людей (О. Довженко);

// Будувати.

Той, хто творив собі храми, – де він тепер? Де поділись його всі діла? (Леся Українка);

Дорош обкульгав згарище, сів .. Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом? (Григорій Тютюнник);

// Писати (науковий, літературний, музичний твір), малювати (картину тощо).

Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили (Т. Шевченко);

// Накреслювати плани й т. ін.

Творив він плани організування експортної торгівлі (І. Франко);

// Вигадувати.

Я почав уявляти собі нових хазяїв. Себто творити, бо я їх ніколи не бачив (М. Коцюбинський).

2. що. Викликати появу чого-небудь, бути причиною виникнення чогось; утворювати.

Розкіш творить біль: як приходить – смакує, як виходить – катує (Номис);

Ранок у гаю і в полі творить чари (П. Куліш);

Під водопадом творив потік просторий, спокійний і чистий, мов сльоза, ставок (І. Франко);

Не лише зірки, а й квіти – дивовижні сонечка рослинного світу – творили нашу душу, нашу людськість (О. Бердник);

Колір Наталчиних очей творила прозора синь, що набігала на сіре тло (І. Волошин).

3. без дод. Займатися творчою діяльністю (літературною, мистецькою, науковою тощо).

Вміти творити – це не означає вміти лише добре малювати чи добре ліпити .. Це означає бути також мислителем своєї епохи, свого часу (О. Довженко);

Треба було творити, треба було піднести майстерність акторську на таку височінь, на яку піднесла його славетна артистка Г. І. Борисоглібська (Остап Вишня);

Вчений повинен не тільки творити в науці, тісно пов'язаній з практикою, а й пропагувати знання, поширювати їх у масах (з наук.-попул. літ.).

4. що. Виконувати якусь роботу, дію.

Менше говори, а більше діла твори (прислів'я);

Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви, .. той столярує, той фарбує (О. Гончар);

// Робити щось погане; коїти, чинити.

Такії, боже наш, діла, Ми творимо у нашім раї. Ми в раї пекло розвели (Т. Шевченко);

[Річард:] Сам не відав, що творить (Леся Українка);

Слухайте! Це ж ворог творить! Це ж над нею [країною] він у брані надсміхає [насміхається]... Та не скорить! (П. Тичина);

// У сполуч. з іменником означає – виконувати дію, виражену цим іменником.

Всі свої підлі злодіяння творять [вороги] уночі (І. Цюпа);

Бутурлін довго ще стояв перед чудотворною іконою, творив молитву (Н. Рибак);

// Здійснювати, робити.

Родилась [княжна] на́ світ жить, любить .. І всякому добро творить (Т. Шевченко);

Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (П. Тичина);

Захисники міста-героя творили нечувані подвиги (С. Скляренко).

5. що. Утворювати; становити, являти собою.

Профіль був у неї, справді, чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м'яку лінію... (О. Кобилянська);

Ці простори творили вже згаданий вище фонд вільних військових земель, який фактично знаходився в розпорядженні старшин з полковниками на чолі (з наук. літ.);

Несамовиту картину творили босі, .. насуплені чоловіки з свіжозрубаними ломаками (Ірина Вільде);

Українці у Львові за княжих часів творили більшість населення (з наук. літ.);

Висловлювання Шевченка творять цілу систему естетичних уявлень (з наук. літ.).

Роби́ти (твори́ти, чини́ти і т. ін.) / зроби́ти (вчини́ти, підсу́нути і т. ін.) па́кість (па́кость) див. роби́ти.

◇ Зроби́ти (створи́ти) / роби́ти (ство́рювати, твори́ти) [собі́] куми́ра (куми́ром) див. зроби́ти;

(1) Твори́ти суд над ким, кому – судити когось.

Тим часом в своїй столиці Цар засів поруч цариці, Щоб творити звірам суд (І. Франко).