творити

ТВОРИ́ТИ, творю́, тво́риш, недок.

1. перех. У процесі творчої праці викликати до життя що-небудь, давати існування чомусь.

— Будемо творити літературу, організовувати інтелігенцію, міську і сільську (Коцюб., II, 1955, 138);

Нам дано ні з чим незрівнянну радість — творити новий світ, здійснювати тисячолітні мрії людства (Рильський, Веч. розмови, 1964, 91);

— Я творитиму нові дерева, — сказав Мічурін (Довж., І, 1958, 432);

Український радянський народ вільно творить нову культуру — соціалістичну за змістом, національну формою (Іст. укр. літ., І, 1954, 8);

// ким, яким. Робити когось тим, на що вказує іменник в орудному відмінку.

[Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Л. Укр., II, 1951, 240);

// Виробляти що-небудь.

Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб і мед для людей (Довж., І, 1958, 325);

// Будувати.

Той, хто творив собі храми, — де він тепер? Де поділись його всі діла? (Л. Укр., IV, 1954, 278);

Дорош обкульгав згарище, сів.. Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом? (Тют., Вир, 1964, 367);

// Писати (науковий, літературний, музичний твір), малювати (картину тощо).

Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили (Шевч., II, 1963, 252);

// Накреслювати плани й т. ін.

Творив він плани організування експортної торгівлі (Фр., VI, 1951, 236);

// Вигадувати.

Я почав уявляти собі нових хазяїв. Себто творити, бо я їх ніколи не бачив (Коцюб., І, 1955, 244).

2. перех. Викликати появу чого-небудь, бути причиною виникнення чогось; утворювати.

Розкіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує (Номис, 1864, № 1710);

Ранок у гаю і в полі творить чари (П. Куліш, Вибр., 1969, 368);

Під водопадом творив потік просторий, спокійний і чистий, мов сльоза, ставок (Фр., VI, 1951, 24);

Колір Наталчиних очей творила прозора синь, що набігала на сіре тло (Вол., Озеро.., 1959, 162).

3. неперех. Займатися творчою діяльністю (літературною, мистецькою, науковою тощо).

Вміти творити — це не означає вміти лише добре малювати чи добре ліпити.. Це означає бути також мислителем своєї епохи, свого часу (Довж., III, 1960, 14);

Треба було творити, треба було піднести майстерність акторську на таку височінь, на яку піднесла його славетна артистка Г. І. Борисоглібська (Вишня, І, 1956, 244);

Вчений повинен не тільки творити в науці, тісно пов’язаній з практикою, а й пропагувати знання, поширювати їх у масах (Наука.., 8, 1963, 4).

4. перех. Виконувати якусь роботу, дію.

Менше говори, а більше діла твори (Укр.. присл.., 1955, 389);

Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви,.. той столярує, той фарбує (Гончар, Тронка, 1963, 341);

// Робити щось погане; коїти, чинити.

Такії, боже наш, діла, Ми творимо у нашім раї. Ми в раї пекло розвели (Шевч., II, 1963, 253);

[Річард:] Сам не відав, що творить (Л. Укр., III, 1952, 12);

Слухайте! Це ж ворог творить! Це ж над нею [країною] він у брані надсміхає [насміхається]… Та не скорить! (Тич., II, 1947, 200);

// У сполуч. з іменником означає — виконувати дію, виражену цим іменником.

Всі свої підлі злодіяння творять [вороги] уночі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 359);

Бутурлін довго ще стояв перед чудотворною іконою, творив молитву (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 78);

// Здійснювати, робити.

Родилась [княжна] на́ світ жить, любить.. І всякому добро творить (Шевч., II, 1963, 34);

Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (Тич., І, 1957, 121);

Захисники міста-героя творили нечувані подвиги (Скл., Орл. крила, 1948, 29).

◊ Твори́ти ди́во (дива́) — викликати подив, захоплення незвичайними або визначними вчинками, діями.

Чув я, що врожай Зібрали ви багатий,.. Що пасічник Панько Рудий Дива в колгоспі творить… (Рильський, III, 1961,51);

Твори́ти життя́ (істо́рію, майбу́тнє і т. ін.) — активно впливати своєю діяльністю на зміни в житті, на історію, характер майбутнього тощо.

Люди самі творять свою історію… (Ленін, 26, 1972, 51);

Твори́ти суд над ким, кому — судити когось.

Тим часом в своїй столиці Цар засів поруч цариці, Щоб творити звірам суд (Фр., XII, 1953, 7);

Твори́ти суд і розпра́ву див. розпра́ва¹.

5. перех., що. Утворювати; становити, являти собою.

Профіль був у неї, справді, чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію… (Коб., Вибр., 1949, 372);

Несамовиту картину творили босі, ..насуплені чоловіки з свіжозрубаними ломаками (Вільде, Сестри.., 1958, 260);

Висловлювання Шевченка творять цілу систему естетичних уявлень (Рад. літ-во, 6, 1966, 33).