теля
ТЕЛЯ́, я́ти, с.
1. Маля корови.
Іван хотів Теля від вовка боронити (Л. Боровиковський);
На козаковому дворі десь далеко заревла корова і до неї обізвалось теля (І. Нечуй-Левицький);
– Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка – дає лоша, вівця – скочується ягнятком (М. Стельмах);
* У порівн. Скаче, як теля на упоні (Номис);
// Маля лосиці, олениці та деяких інших великих копитних тварин.
Рухливі молоді олені – вже не телята, але ще й не дорослі (М. Трублаїні);
Одна антилопа приносить за своє життя 10–15 телят (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм., зневажл. Про молоду, недосвідчену або неспритну людину.
Безтурботні телята, думав Петру про свою дочку та зятя, вони нічого не хочуть знати, не хочуть подумати про те, що бентежить душу старої людини (М. Чабанівський);
Пішов [Ясень] до себе в кабінет і ліг. Згадалась Ніна. Де вона зараз? Дурне теля, отак усе сколошкала, отак усе споганила (Ю. Бедзик);
// Про того, хто має спокійну вдачу; покірний.
– Спочатку поштивості навчися, – не пожалів парубка Іванишин. – Не всі ж телятами народилися, – огризнувся Клим (М. Стельмах).
◇ (1) Бо́же теля́ – дуже спокійна, лагідна, але безвольна, інертна людина.
– Але актив у нас який? Жменя. А решта – божі телята (І. Микитенко);
– Куди ж ти тікаєш? Ну? Постривай. Ех, ти, боже теля! Павко, скажи, і чого ти таке боже теля? (Л. Письменна);
Дай Бо́же на́шому теля́ті во́вка з'ї́сти (пійма́ти)! див. дава́ти;
(2) Де Мака́р теля́т не пас (д) див. па́сти¹; Куди́ Мака́р теля́т не ганя́в (рідше не ганя́є, не го́нить і т. ін.) <�Де Мака́р теля́т пасе́ (не пас)> див. ганя́ти;
У Бо́га теля́ з'ї́сти див. з'їда́ти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н (теля́, козе́л і т. ін.) на но́ві́ воро́та див. бара́н;
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) теля́ в нари́тнику, зі сл. пиша́тися, велича́тися і под. – надто, особливо.
Сиджу я під образами, пишаюсь, мов теля в наритнику, та очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- теля — теля́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- теля — Бичечок, бичок, бузівок, бузімок, виросток, телиця, теличка, телятко, теляточко Словник синонімів Вусика
- теля — [теил’а] -л'атие, ор. -л'ам, м. (на) -л'ат'і, мн. -л'ата Орфоепічний словник української мови
- теля — теля: ◊ диви́тися мов теля́ на мальовані ворота витрішуватися (ст): А ти чого стоїш та дивишся мов теля на мальовані ворота... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- теля — Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти. Іронічно, коли хочуть зробити неможливе. Дивиться, як теля на мальовані ворота. Дивиться глуповато, з зачудованням, не розуміє, що бачить. Золоте теля потягне більше, як великий бик. Приповідки або українсько-народня філософія
- теля — -яти, с. 1》 Маля корови. || Маля лосиці, олениці та деяких інших великих копитних тварин. 2》 перен., розм., зневажл. Про молоду, недосвідчену або неспритну людину. || Про того, хто має спокійну вдачу; покірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- теля — бо́же теля́. Дуже спокійна, лагідна, але безвольна, інертна людина. — Але актив у нас який? Жменя. А решта — божі телята (І. Микитенко); — Куди ж ти тікаєш? Ну? Постривай. Ех, ти, боже теля! Павко, скажи, і чого ти таке боже теля? (Л. Письменна). Фразеологічний словник української мови
- теля — ТЕЛЯ́ (маля корови), МИ́НЯ дит.; ТЕЛЕ́ЦЬ заст. (перев. про бичка). Пожену я товар на яр, На гору — телята (пісня); Чабани, Веніамінові внучата, Тельця отрокам принесли (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
- теля — Теля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- теля — ТЕЛЯ́, я́ти, с. 1. Маля корови. Іван хотів Теля від вовка боронити (Бор., Тв., 1957, 164); На козаковому дворі десь далеко заревла корова і до неї обізвалось теля (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- теля — Теля, -ляти с. Теленокъ. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. ум. телятко, телятонько, теляточко. Словник української мови Грінченка