тон

ТОН, у, ч.

1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук.

Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру... Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (І. Франко);

Орфей бере флейту, притуляє до уст і видає такий тремтячий, жалібний тон, що дужий Зет не видержує і заливається слізьми, як дитина (Леся Українка);

Цвіркун вилляв із душі своє горе і взявся знов за гітару. У спокійну вечірню тишу поллялись легенько ніжні тони музики, які ніби плакали стиха тугою за втраченим... (П. Козланюк);

Головною підвалиною існування музики є, як знаємо, музичний звук, або тон (з навч. літ.);

Кого не чарує звучний і мелодійний спів солов'я! Але не всім відомо, що в його “репертуарі” до двох тисяч мелодій. Людське вухо не спроможне вловити всі ці мелодії, бо соловей співає дуже швидко – відтворює близько 130 різних тонів на секунду (з наук.-попул. літ.);

// Взагалі звук, певне звучання, викликане періодичним коливанням повітря.

В кімнаті – як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський);

Надворі все дужчала хуга; голосне виття змінило інтонацію і замість тихої пісні білосніжної цариці зими зазвучала на високих тонах якась інша, бурхлива й грізна музика (Г. Хоткевич);

// Характер, якість звучання чого-небудь.

Десь за вокзалом над містом озвалися розірвано, не разом і в різних тонах багато гудків: на заводі, на тютюнових фабриках, на парових млинах, – творячи довгий і неладний, але й у своїй неладності дивно могутній величний акорд (А. Головко);

Різні тони, різні звуки, кожен хазяїн свого воза по голосу серед тисяч пізнає (Ю. Яновський).

2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу; складається з двох півтонів.

Почати пісню на тон вище.

3. муз. Те саме, що тона́льність 1.

Серед натовпу і шуму Сів собі я на ослоні. Грав оркестр в мінорнім тоні, Навіваючи задуму (М. Вороний).

4. мед. Звук працюючого серця, його клапанів.

[Валя:] Пульс зник, і сердечних тонів не стало... Платон Іванович зовсім зблід, швидко закрив рану і зробив укол в серце... (О. Корнійчук);

На операційному столі лежав літній солдат .. Васадзе рахував пульс .. Тони були глухі і повільні, але серце билося ритмічно (С. Голованівський);

// Звук, що утворюється при простукуванні порожнинних органів людського тіла.

5. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення.

Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить .. Йому нарешті упала в око жінчина постать і знизила тон. Він став спокійнішим (М. Коцюбинський);

Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато (А. Головко);

Іван тільки добродушно посміхався та дивився на дівчину покірними й зачудованими очима, особливо коли їй доводилось підвищувати тон (Д. Ткач);

– Анеля ще спить після балу, – відповів Грохольський .. – Так, так! Нехай відпочине, – підхопив Бжеський, знижуючи тон, ніби Анеля могла його почути (З. Тулуб);

Перед кожною виставою неодмінно призначалась репетиція на повний тон (з мемуарної літ.);

З розвитком і подовженням справжніх голосових зв'язок, а також зміцненням хрящів гортані посилюються тони голосу (з навч. літ.).

6. Характер звучання мови людини, манера висловлювання, що виражають різні емоційні відтінки, ставлення до об'єкта мовлення, настрій того, хто говорить, риси його вдачі і т. ін.

Марта Кирилівна подала йому руку і ще холоднішим, неначе льодовим, тоном промовила: – Сподіваюсь... що ви в нас... не останній раз? – Але в думці вона гаряче бажала, щоб то був останній раз, були останні його відвідини (І. Нечуй-Левицький);

Явдоха Купер'яниха .. в сварці не так груба, як ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому тоні), і через те її всі бояться (Леся Українка);

Вона наче його потішала. Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав (М. Коцюбинський);

Старому, цілком очевидно, було приємно почути таку відповідь. Він знову вернувся до дружнього тону (Ю. Смолич);

– Інтенсивна годівля плюс інтенсивне доїння – ось наш метод, – лекторським тоном підкреслила вона (С. Журахович);

Кульницький різко обернувся до Свирида Яковлевича, зміряв його войовничими очима і холодним прокурорським тоном запитав: – Товаришу Мірошниченко, чого ви запізнилися? (М. Стельмах);

// Манера, стиль викладу письмової мови кого-небудь.

Поважно настроєний поет [М. Філянський] .. впадає однак у доволі фривольний тон (М. Коцюбинський);

“Слово о полку Ігоревім” – безсмертне. Воно в зовсім новому тоні й плані прозвучало у Павла Тичини (М. Рильський);

Лист був написаний в найенергійнішому тоні (Іван Ле і О. Левада);

Взагалі, слов'янізми в російській і українській літературі являють собою елементи стилю, вони дають тон – урочистість, глузливість і т. ін (О. Кундзич).

7. Манера поводитися, стиль і характер поведінки людини.

Її поважність, природжена спокійність і навіть її неповорушливість .. ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (І. Нечуй-Левицький);

Зберігся в неї [Татьяни ] рівний тон, Смаку хорошого закон (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Манери і розв'язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб);

До всього Зігфрід ставився з поблажливою посмішкою: доброю, незлобивою, доброзичливою іронією. Майже протягом двох років, принаймні в її [Надійчиному] товаристві, він ніде й ніколи не зрадив цього тону (В. Козаченко);

Режисер .. була актриса московського театру і зараз же взяла столичний тон (Ю. Смолич).

8. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору.

Хата Гощинської, салон .. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Леся Українка);

Все зелене доокола. По-весінньому яскраво-зелене. Навіть небо набиралося зеленавих тонів – мов уся земля окуталася надією (Г. Хоткевич);

Скажи: ця хмара жовта чи рожева? Як звуть художники цей дивний тон? (М. Рильський);

Вона була в гарному ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь сині тони (І. Сенченко);

Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький);

// Вихідний, найпростіший колористичний елемент чого-небудь.;

// Загальний кольоровий лад художнього витвору.

Килим спокійного коричнево-пісочного тону;

// Ступінь яскравості, насиченості кольору або сукупності відтінків на певній ділянці малюнка, фотографії, картини.

Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтон! Рожеве вмерло, і червоне Горить огнями виногрон (М. Рильський).

9. перен. Загальна спрямованість, характерна особливість чого-небудь.

– А в якім же тоні провадити розмову з нею? чи в ліберальному, чи в консервативному? – спитав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Загальний тон корчми – було першенство [зверхність] чорних хлопців [опришків], їх вищість над сими “домарєтами” [домосідами], що ради вигід спокійного життя терплять стільки понижень, що не знають вільних бажань і вільного їх задоволення (Г. Хоткевич);

Вірменський коньяк поклав початок коньякам південного типу – з ванільним тоном, ніжним ароматом і чарівним букетом, в якому дуже багато сонця (з наук.-попул. літ.).

(1) В то́ні що – щось відповідає прийнятим правилам.

– Обід такий тривав зо три години, І йшли розмови всякі за столом: Пані своїх знайомих тут судили, Пани хортів і коней... Лиш часо́м На політичне поле заходили, Та й то несміло я́кось. Загалом За панщини була політика не “в тоні” (І. Франко);

Підви́щувати / підви́щити (рідше підви́сити) го́лос (тон) див. підви́щувати;

Пра́вила до́брого то́ну див. пра́вило;

(2) То́ном [суво́рого] при́суду – дуже категорично.

– Вам доведеться вдатися до нашого командування, – тоном суворого присуду мовила Марія. – Можливо ваше каяття візьмуть до уваги (Ю. Бедзик).

△ (3) Чи́стий тон (звук) – синусоїдні акустичні коливання, які характеризуються чистотою (частотою, тривалістю, гучністю).

◇ (4) В тон, зі сл. відповіда́ти, сказа́ти і т. ін. – відповідно до настрою, змісту висловлювання співрозмовника; таким же чином.

– Ну, як спалося, дочко? – запитує жартома солідним баском Байда. – Спасибі, татусю, – відповідає у тон йому Орися (Д. Бедзик);

Хлоп'я вловило іронію, відповіло в тон (О. Гончар);

– До уроків готується, – шепнула Ольга Павлівна... – Вона молодець, скажу я вам, – у тон Ользі Павлівні теж тихо сказав Гнат (В. Кучер);

(5) До́брий тон – вміння поводити себе відповідно до прийнятих суспільством правил, норм вишуканої поведінки, що служать зразком для наслідування.

Цей самий Славко, що так боявся за добрий тон, тепер не завагався натякнути на нешлюбне походження її чоловіка (Л. Мартович);

Те, що в селах нашої Херсонщини сільські молодиці вважали б за повну відсутність смаку, – щоб біле убрання виглядало з-під темного, верхнього, – те саме в гірських українців є ознакою доброго тону (Т. Масенко);

Все було, як добрий тон велить (М. Рильський);

Задава́ти / зада́ти тон див. задава́ти;

Настро́ювати / настро́їти на тон див. настро́ювати;

Попа́сти / попада́ти в тон див. попада́ти;

(6) Потра́пити в тон (д) див. потрапля́ти.