1. Словник синонімів української мови

тон

ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Головко); Знаєте, я починаю думати, що ми мало дбаємо в оповіданнях з народного життя про український колорит (М. Коцюбинський); Загальний тон корчми — було першенство (зверхність) чорних хлопців (опришків), їх вищість над сими "домарєтами" (домосідами) (Г. Хоткевич); Сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели, та, проте, вони являлись у нас в локальній окрасці, героями їх були наші селяни, школярі (І. Франко). — Пор. 2. відті́нок.

СТИЛЬ (сукупність прийомів, особливостей, поведінки, характерних для якогось автора; зовнішні прийоми чийогось виконання, характерна особливість), ПО́ЧЕРК, МАНЕ́РА, ТОН, ШТИЛЬ заст., МАНІ́РА заст. Він (лист) був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (М. Коцюбинський); Стиль керівництва; Творчий почерк; Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Режисер.. була актриса московського театру і зараз же взяла столичний тон (Ю. Смолич); Попівни.. стараються якнайдосконаліше наслідувати шляхецькі маніри (Г. Хоткевич).

ТОНА́ЛЬНІСТЬ муз. (характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами), ТОН. Народна мелодія (в пісні Леонтовича "Дударик") транспонується в тональність плачу (з журналу); Грав оркестр в тональнім тоні, Навіваючи задуму (М. Вороний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тон — тон іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири то́ни Орфографічний словник української мови
  2. тон — (від гр. tonos — напруження) у стилістиці характер мови, зокрема мовлення: тон розмови звичайний, рівний, серйозний, піднесений, урочистий, схвильований, іронічний, саркастичний. Словник стилістичних термінів
  3. тон — див. ЗВУК; (мінорний) лад, тональність; (голосу) інтонація; ФР. голос <н. підвищувати тон>; (хороший) П. манери, поведінка; (в малярстві) колір, забарвлення, відтінок, нюанс; (життя) спрямованість. Словник синонімів Караванського
  4. тон — (від гр. tonos — наголос) — 1. Звук, який має визначену висоту.2. В музичній акустиці — найменший елемент спектру складного звуку, утворений коливальними рухами: частковий Т., аліквотний Т., обертон, унтертон. Словник-довідник музичних термінів
  5. тон — (лат. tonus – звук, від грец. τόνος – натяг, напруження) 1. фіз. Акустичний сигнал певної висоти. Висота Т. визначається основною частотою звуку. 2. В музиці – звук, що має точно визначену висоту; міра для визначення розміру якісної величини інтервалу. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тон — ТОН, у, ч. 1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру... Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (І. Словник української мови у 20 томах
  7. тон — -у, ч. 1》 фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. || Взагалі звук, певне звучання, викликане періодичним коливанням повітря. || Характер, якість звучання чого-небудь. 2》 муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тон — Синусоїдальний акустичний сигнал певної сили, однієї частоти; у розмовній мові — звук визначеної висоти; цілий т. — музичний інтервал, який триває 2 півтони (велика секунда). Універсальний словник-енциклопедія
  9. тон — в тон, зі сл. відповіда́ти, сказа́ти і т. ін. Відповідно до настрою, змісту висловлювання співрозмовника; таким же чином. — Ну, як спалося, дочко? — запитує жартома солідним баском Байда.— Спасибі, татусю,— відповідає у тон йому Орися (Д. Фразеологічний словник української мови
  10. тон — Тон, то́ну; то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тон — ТОН, у, ч. 1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру… Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. тон — (грец. — напруга) 1. Одна з характеристик кольору, що визначає його відтінок (червоний, жовтий, лимонний, бузковий тощо). 2. У монументальному живопису назва загального відтинку... Архітектура і монументальне мистецтво