тон
-у, ч.
1》 фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук.
|| Взагалі звук, певне звучання, викликане періодичним коливанням повітря.
|| Характер, якість звучання чого-небудь.
2》 муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу; складається з двох півтонів. Почати пісню на тон вище.
3》 муз. Те саме, що тональність 1).
4》 мед. Звук працюючого серця, його клапанів.
|| Звук, що утворюється під час простукування порожнинних органів людського тіла.
5》 Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення.
6》 Характер звучання мови людини, манера висловлювання, що виражають різні емоційні відтінки, ставлення до об'єкта мовлення, настрій того, хто говорить, і т. ін.
|| Манера, стиль викладу письмової мови кого-небудь.
7》 Манера поводитися, стиль і характер поведінки людини. Правила доброго тону.
8》 Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору.
|| Вихідний, найпростіший колористичний елемент чого-небудь.
|| Загальний кольоровий лад художнього твору.
|| Ступінь яскравості, насиченості кольору або сукупності відтінків на певній ділянці малюнка, фотографії, картини.
9》 перен. Загальна спрямованість, характерна особливість чого-небудь.
10》 муз. У системі церковних ладів – позначення ладу: перший тон, другий тон і т. д.
11》 Назва ручки або кнопки, якою регулюється висота звуку на аудіоапаратурі (приймачах, плеєрах, підсилювачах та ін.).
Значення в інших словниках
- тон — тон іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири то́ни Орфографічний словник української мови
- тон — (від гр. tonos — напруження) у стилістиці характер мови, зокрема мовлення: тон розмови звичайний, рівний, серйозний, піднесений, урочистий, схвильований, іронічний, саркастичний. Словник стилістичних термінів
- тон — див. ЗВУК; (мінорний) лад, тональність; (голосу) інтонація; ФР. голос <н. підвищувати тон>; (хороший) П. манери, поведінка; (в малярстві) колір, забарвлення, відтінок, нюанс; (життя) спрямованість. Словник синонімів Караванського
- тон — (від гр. tonos — наголос) — 1. Звук, який має визначену висоту.2. В музичній акустиці — найменший елемент спектру складного звуку, утворений коливальними рухами: частковий Т., аліквотний Т., обертон, унтертон. Словник-довідник музичних термінів
- тон — (лат. tonus – звук, від грец. τόνος – натяг, напруження) 1. фіз. Акустичний сигнал певної висоти. Висота Т. визначається основною частотою звуку. 2. В музиці – звук, що має точно визначену висоту; міра для визначення розміру якісної величини інтервалу. Словник іншомовних слів Мельничука
- тон — ТОН, у, ч. 1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру... Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (І. Словник української мови у 20 томах
- тон — Синусоїдальний акустичний сигнал певної сили, однієї частоти; у розмовній мові — звук визначеної висоти; цілий т. — музичний інтервал, який триває 2 півтони (велика секунда). Універсальний словник-енциклопедія
- тон — в тон, зі сл. відповіда́ти, сказа́ти і т. ін. Відповідно до настрою, змісту висловлювання співрозмовника; таким же чином. — Ну, як спалося, дочко? — запитує жартома солідним баском Байда.— Спасибі, татусю,— відповідає у тон йому Орися (Д. Фразеологічний словник української мови
- тон — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Словник синонімів української мови
- тон — Тон, то́ну; то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тон — ТОН, у, ч. 1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру… Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (Фр. Словник української мови в 11 томах
- тон — (грец. — напруга) 1. Одна з характеристик кольору, що визначає його відтінок (червоний, жовтий, лимонний, бузковий тощо). 2. У монументальному живопису назва загального відтинку... Архітектура і монументальне мистецтво