1. Словник української мови у 20 томах

торба

ТО́РБА, и, ж.

Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима.

Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко);

Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Яновський);

У торбі за плечима в нього лежали шматок оленячого м'яса та кілька сухарів (М. Трублаїні);

* У порівн. Діти все дивуються. “І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок?” – “Е, голуб'яточки! Голова, як торба; що знайдеш, то й покладеш” (Дніпрова Чайка);

// у знач. присл. то́рбу, розм. Багато чогось.

– Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди (М. Стельмах).

◇ Ви́шептатися як рак у то́рбі див. виші́птуватися;

(1) З то́рбою піти́ по хата́х (д) див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою) [по ха́та́х] див. іти́;

Не ва́ртий (не варт) [і] ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя, то́рби сі́чки і т. ін.) див. ва́ртий;

Носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) [ду́рень] із сту́пою ([ци́ган, ста́рець] з пи́саною то́рбою) див. носи́тися;

(2) По́вна то́рба – дуже багато.

І не криється баба: тільки зачепи – вона тобі повну торбу розкаже (Дніпрова Чайка);

Вже моря додому привезе чи не привезе [Федір], а розповідей назбирається повна торба (Ю. Збанацький);

По́вну то́рбу розказа́ти див. розка́зувати;

Пусти́ти (з то́рбою) з торба́ми [по сві́ту] див. пуска́ти;

(3) Стара́ то́рба, зневажл., фам. – людина похилого віку.

Лихе мене напустило .. промовляти до тої старої торби (Л. Мартович);

(4) То́рба ли́ха і мішо́к біди́ – дуже багато неприємностей.

І неждано біля плоту його наздогнали селянські голоси: – Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди (М. Стельмах);

Торби́ начепи́ти (почепи́ти) див. начі́плювати;

Як (мов, ні́би і т. ін.) рак у то́рбі див. рак¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торба — (шита торбина для ношення чогось) сума, сумка, діал.: кайстра, тайстра, шанька. Словник синонімів Полюги
  2. торба — то́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. торба — Міх, мішок; (повна) ІД. багато; торбинка, торбина; мн. ТОРБИ, (наплечні) сакви, бесаги. Словник синонімів Караванського
  4. торба — див. повія Словник синонімів Вусика
  5. торба — торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. торба — Бери торби, та йди в горби. Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба. З чужої торби хліба не жалують. Чужого добра ніхто не пощадить. Котилася торба, з високого горба. Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. торба — присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. торба — 1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69. Словник жарґонної лексики української мови
  9. торба — -и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. торба — ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  11. торба — СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів)... Словник синонімів української мови
  12. торба — То́рба, -би; торби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови в 11 томах
  14. торба — Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Словник української мови Грінченка