1. Приповідки або українсько-народня філософія

торба

Бери торби, та йди в горби.

Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба.

З чужої торби хліба не жалують.

Чужого добра ніхто не пощадить.

Котилася торба, з високого горба.

Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом.

Пішов з торбами.

Збіднів і пішов просити хліба.

Пустили з торбами.

Так знищили матеріяльно, що імусів піти прошеним хлібом.

Що торба, то не міх, а що правда, то не гріх.

Правду сказати хочби й проти рідних, не є гріхом. Міх—символ багацтва.

Я не торба, ані міх, я нікому не на сміх.

З мене не смійся.

Радий старець і тому, що пошив нову торбу.

Бідний радіє кожній новій речі.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торба — (шита торбина для ношення чогось) сума, сумка, діал.: кайстра, тайстра, шанька. Словник синонімів Полюги
  2. торба — то́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. торба — Міх, мішок; (повна) ІД. багато; торбинка, торбина; мн. ТОРБИ, (наплечні) сакви, бесаги. Словник синонімів Караванського
  4. торба — див. повія Словник синонімів Вусика
  5. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. торба — торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. торба — присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. торба — 1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69. Словник жарґонної лексики української мови
  9. торба — -и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. торба — ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  11. торба — СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів)... Словник синонімів української мови
  12. торба — То́рба, -би; торби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови в 11 томах
  14. торба — Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Словник української мови Грінченка