торба

ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима.

Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230);

Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Янов., IV, 1959, 17);

У торбі за плечима в нього лежали шматок оленячого м’яса та кілька сухарів (Трубл., Вовки.., 1936, 44);

*У порівн. Діти все дивуються. «І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок?» — «Е, голуб’яточки! Голова, як торба; що знайдеш, то й покладеш» (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27);

// у знач. присл. то́рбу, розм. Багато чогось.

— Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди (Стельмах, І, 1962, 629).

◊ Ви́шептавсь, як рак у то́рбі див. ви́шептатися;

Іти́ (ходи́ти, піти́) з торба́ми (з то́рбою) — займатися жебранням; старцювати.

Ще змалку з матір’ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах (Шевч., II, 1963, 126);

Не ва́ртий [і] то́рби сі́чки (то́рби з сі́чкою) див. сі́чка;

Носи́тися (па́нькатися і т. ін.), як з пи́саною то́рбою див. пи́саний;

Носи́тися, як ду́рень з пи́саною то́рбою див. носи́тися;

По́вна то́рба див. по́вний;

По́вну то́рбу розказа́ти див. розка́зувати;

Пуска́ти (пусти́ти) з то́рбою див. пуска́ти;

Розноси́тися, як ста́рець з пи́саною то́рбою див. розноси́тися²;

То́рба ли́ха і мішо́к біди́ див. мішо́к;

Торби́ начепи́ти (почепи́ти) — дійти до жебрання.

— Он, казав Гудзь, — швидко сахарню будуватимуть. — Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку… якраз почепиш торби, та й мені доведеться… (Коцюб., II, 1955, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торба — (шита торбина для ношення чогось) сума, сумка, діал.: кайстра, тайстра, шанька. Словник синонімів Полюги
  2. торба — то́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. торба — Міх, мішок; (повна) ІД. багато; торбинка, торбина; мн. ТОРБИ, (наплечні) сакви, бесаги. Словник синонімів Караванського
  4. торба — див. повія Словник синонімів Вусика
  5. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. торба — торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. торба — Бери торби, та йди в горби. Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба. З чужої торби хліба не жалують. Чужого добра ніхто не пощадить. Котилася торба, з високого горба. Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. торба — присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. торба — 1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69. Словник жарґонної лексики української мови
  10. торба — -и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. торба — ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  12. торба — СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів)... Словник синонімів української мови
  13. торба — То́рба, -би; торби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. торба — Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Словник української мови Грінченка