1. Словник синонімів української мови

торба

СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів); САКВОЯ́Ж (дорожня сумка з цупкої тканини або шкіри з замком); ПОРТПЛЕ́Д (дорожня сумка для пледа і постільних речей); РИДИКЮ́ЛЬ заст. (жіноча сумочка); САК заст. (з цупкої тканини); ТА́ШКА заст. (військова сумка, яку носили через плече). У руці тримала (жінка) чорну господарську сумку, з якої виглядали морква й буряки (Є. Гуцало); Санітарна сумка; Проходили мимо одна за одною роти солдатів з рушницями на плечі, шинелями через плече і ранцями за плечима (Ю. Смолич); Учнівський ранець; У дівчини мрійні глибокі очі, невиспане й трохи сумовите лице та старомодний саквояж у руці (П. Козланюк); Софія витягла з ридикюля кілька срібних монет (А. Шиян); З кошиками, саками, корзинами і всякою всячиною тяглися (люди) вулицею на базар (Панас Мирний); Ремені від порохівниці і ташки.. перехрещували могутні груди (Довбуша) (Г. Хоткевич). — Пор. то́рба.

ТО́РБА (невеликий дорожній мішок), ТОРБИ́НА, СУ́МА, КА́ЙСТРА діал., ТА́ЙСТРА діал., ТАЙСТРИ́НА діал., ША́НЬКА діал., ША́ЛЬКА діал.; СИ́ДІР жарт. (з харчами). А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля (Т. Шевченко); За плечима чимала шкуратяна сума (Д. Мордовець); Козаки підголювали чуби, діставали з кайстрів чисті сорочки (П. Панч); Чия ж тота дівчинонька, чи не пана майстра, На голові два ґердани, через плечі тайстра (коломийка); — Ільку, ти піди додому, візьми дві тайстрини, положи хліба й сала, якщо є, а я тебе чекатиму біля могили (М. Томчаній); До сідла її коня приторочено шаньки з харчами (І. Ле); Грицько примостив сидір у головах, обхопив його поміцніше руками й одразу ж заснув (А. Дімаров). — Пор. су́мка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торба — (шита торбина для ношення чогось) сума, сумка, діал.: кайстра, тайстра, шанька. Словник синонімів Полюги
  2. торба — то́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. торба — Міх, мішок; (повна) ІД. багато; торбинка, торбина; мн. ТОРБИ, (наплечні) сакви, бесаги. Словник синонімів Караванського
  4. торба — див. повія Словник синонімів Вусика
  5. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. торба — торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. торба — Бери торби, та йди в горби. Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба. З чужої торби хліба не жалують. Чужого добра ніхто не пощадить. Котилася торба, з високого горба. Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. торба — присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. торба — 1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69. Словник жарґонної лексики української мови
  10. торба — -и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. торба — ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  12. торба — То́рба, -би; торби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю. Словник української мови в 11 томах
  14. торба — Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Словник української мови Грінченка