труп
ТРУП¹, ч.
1. род. а. Мертве тіло людини або тварини.
Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків... (І. Франко);
Козак Мітла, тримаючи за повідки коня, ходив по долині між трупами і шукав свого побратима Півня (П. Панч);
Кулі били в труп клячі, шматували її шию і спину, трощили кістки (П. Загребельний);
* Образно. Дивлячись .. на сірий труп міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город (М. Коцюбинський);
* У порівн. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня (Т. Шевченко);
* Образно. * У порівн. Олеся лежала, як труп (І. Нечуй-Левицький).
2. род. у, збірн. Мертві тіла людей.
Побіліла [долина] трупом панським (П. Куліш);
Скрізь трупу, як хмизу! Весь день – контратаки, і стогін, і кров... (І. Нехода).
◇ (1) Живи́й труп – той, хто позбавлений будь-яких життєвих інтересів, прагнень, бажань; байдужа до всього людина.
Життя має тільки тоді смисл, коли людина діє, творить. Коли ж вона позбавлена можливості діяти, творити, така людина перетворюється на живий труп (І. Цюпа);
Досить підсікти надії – отой неясний берег сподівань, що завжди манить і дурить, як людина стає живим трупом (М. Стельмах);
Ки́датися (іти́, лі́зти) по тру́пах чиїх (че́рез тру́пи чиї) див. ки́датися;
Кла́сти / покла́сти тру́пом див. кла́сти;
Лежа́ти тру́пом див. лежа́ти;
Лі́зти по тру́пах див. лі́зти;
Ма́ло не тру́пом ляга́ти див. ляга́ти;
Положи́ти тру́пом див. положи́ти;
(2) Полягти́ тру́пом (д) див. ляга́ти;
(3) [Ті́льки] че́рез мій труп! – уживається для висловлення категоричного протесту проти чиїх-небудь небажаних або неприємних дій, вчинків.
– Припиніть [руйнувати огорожу] негайно! Ось грамота! – Яка там грамота! Навались, хлопці! Гей, взяли! – Через мій труп! – закричав Мічурін, впавши на землю біля воріт (О. Довженко);
Тру́пом лягти́ див. ляга́ти;
Упа́сти бездиха́нним [тру́пом] див. упа́сти¹;
(4) Хоча́ би тру́пом всі лягли́ (д) див. ляга́ти;
Хоч (хоча́) би тру́пом ліг (лягли́) див. ляга́ти.
ТРУП², виг., зах.
Крик ворона.
Значення в інших словниках
- труп — труп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- труп — Мертве тіло, ур. прах, останки; п! МЕРТВЯК, Словник синонімів Караванського
- труп — Мрець, мерляк, мертвяк, померлий, умерлий, небіжчик, (дитини) мерча, мерчик, (худоби) падло, падлина, стерво, стерв'ятина, див. мертвець, умерший Словник чужослів Павло Штепа
- труп — А, ч. Тіло, нерухома (часто — п'яна) людина. Заберіть цей труп з мого ліжка: я хочу спати. Словник сучасного українського сленгу
- труп — I ч. 1》 род. -а. Мертве тіло людини або тварини. 2》 род. -у, збірн. Мертві тіла людей. II виг., зах. Крик ворона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труп — кла́сти / покла́сти тру́пом кого і без додатка. Убивати, нищити. Тільки воля в них міцна Десь напасти, трупом класти, Грабувати, мордувати (І. Франко); Умить вибігло двоє других з двох ворожих таборів і обох на місці трупом поклали (Н. Фразеологічний словник української мови
- труп — ТРУП, ч. 1. род. а. Мертве тіло людини або тварини. Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків… (Фр., І, 1955, 111); Козак Мітла, тримаючи за повідки коня, ходив по долині між трупами і шукав свого побратима Півня (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
- труп — I. Труп, -пу м. Трупъ. О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. Не вискочив Нечаїв кінь із ляцького трупу. Лукаш. 110. трупом стати. Умереть, околѣть. Щоб трупом став до вечора, коли неправду кажу. Н. Вол. у. --------------- II. Труп меж. Крикъ ворона. Вх. Уг. 271. Словник української мови Грінченка