труп
ТРУП, ч.
1. род. а. Мертве тіло людини або тварини.
Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків… (Фр., І, 1955, 111);
Козак Мітла, тримаючи за повідки коня, ходив по долині між трупами і шукав свого побратима Півня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 407);
Кулі били в труп клячі, шматували її шию і спину, трощили кістки (Загреб., Шепіт, 1966, 130);
*Образно. Дивлячись.. на сірий труп міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город (Коцюб., II, 1955, 401);
*У порівн. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня (Шевч., II, 1963, 234);
Олеся лежала, як труп (Н.-Лев., III, 1956, 162).
◊ По тру́пах (че́рез тру́пи) чиїх (чиї) ки́датися (іти́, ри́нути, лі́зти і т. ін.) — не шкодуючи життя багатьох, просуватися до якоїсь мети.
Ворог не шкодував нічого. Він кидався в атаки буквально по власних трупах і докотився до артилерії (Довж., І, 1958, 285);
Ідуть братам на допомогу брати по трупах ворогів (Сос., II, 1958, 487);
Че́рез мій труп — форма категоричного протесту проти якихось передбачуваних дій.
Розлючений учений, пом’ятий, у роздертому костюмі, без капелюха, вирвав у козака гвинтівку й, кинувши її картинним жестом додолу, з криком «через мій труп» упав на землю перед ворітьми (Довж., І, 1958, 451).
2. род. у, збірн. Мертві тіла людей.
Побіліла [долина] трупом панським (П. Куліш, Вибр., 1969, 419);
Скрізь трупу, як хмизу! Весь день — контратаки, і стогін, і кров… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 264).
◊ Кла́сти (покла́сти) тру́пом див. кла́сти, покла́сти; Тру́пом ляга́ти (лягти́, полягти́, па́дати, упа́сти і т. ін.) — вмирати, гинути (в бою).
[2-й запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (К.-Карий, І, 1960, 168);
Не марно стільки впало трупом! Ввесь світ поставили ми руба (Сос., І, 1957, 470).
Значення в інших словниках
- труп — труп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- труп — Мертве тіло, ур. прах, останки; п! МЕРТВЯК, Словник синонімів Караванського
- труп — Мрець, мерляк, мертвяк, померлий, умерлий, небіжчик, (дитини) мерча, мерчик, (худоби) падло, падлина, стерво, стерв'ятина, див. мертвець, умерший Словник чужослів Павло Штепа
- труп — ТРУП¹, ч. 1. род. а. Мертве тіло людини або тварини. Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків... (І. Франко); Козак Мітла, тримаючи за повідки коня, ходив по долині між трупами і шукав свого побратима Півня (П. Словник української мови у 20 томах
- труп — А, ч. Тіло, нерухома (часто — п'яна) людина. Заберіть цей труп з мого ліжка: я хочу спати. Словник сучасного українського сленгу
- труп — I ч. 1》 род. -а. Мертве тіло людини або тварини. 2》 род. -у, збірн. Мертві тіла людей. II виг., зах. Крик ворона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труп — кла́сти / покла́сти тру́пом кого і без додатка. Убивати, нищити. Тільки воля в них міцна Десь напасти, трупом класти, Грабувати, мордувати (І. Франко); Умить вибігло двоє других з двох ворожих таборів і обох на місці трупом поклали (Н. Фразеологічний словник української мови
- труп — I. Труп, -пу м. Трупъ. О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. Не вискочив Нечаїв кінь із ляцького трупу. Лукаш. 110. трупом стати. Умереть, околѣть. Щоб трупом став до вечора, коли неправду кажу. Н. Вол. у. --------------- II. Труп меж. Крикъ ворона. Вх. Уг. 271. Словник української мови Грінченка