тісно

ТІ́СНО.

1. Присл. до тісни́й 1–3, 5, 6.

Позаду на десятки кілометрів стелилося озеро, спереду і з боків тісно згрудилися прибережні круті скелі (Ю. Смолич);

У загальному, тісно набитому пасажирами вагоні стояв гомін, чулися збуджені голоси (В. Кучер);

– Не жаль би було, якби не казав кравцеві..: не ший же щільно та тісно! Ший якмога ширше! Коли вчора дивлюсь, – на плечах чисто порозлазилось шитво (І. Нечуй-Левицький);

Вона стояла в нових чобітках з високими каблуками, в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан (О. Гончар);

У вітальні було повно люду: .. кріселок, канап не вистало [не вистачило], і люди стояли тісно, гуртом (Олесь Досвітній);

Стіни чотири тісно оточили Мене навколо: се ж увесь мій світ (Леся Українка);

Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву і не було чим дихать (М. Коцюбинський);

Стрічаю я Солов'їху; йде вона з церкви – така свята та божа, згорнула руки, губи тісно стулила, аж ніби запишалась (І. Нечуй-Левицький);

Одшматувала [Соломія] довгий пас од своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану (М. Коцюбинський);

Питання про спосіб наслідування князівського столу тісно в'яжеться з другим, загальнішим питанням: що являла собою Київська держава Ярослава і його ближчих нападків? (з наук. літ.);

Ось тільки [Гордію] й утіхи з цими молодятами, з якими зжився так тісно, що й уявити не в силі життя без них (Д. Бедзик);

// заст. Важко.

У хаті наче туга давить усякого. Чогось наче темно, наче душно, наче тісно дихати (Ганна Барвінок);

Цілу ніч писала в ліжку, почала невеличку поему і, здається, по їй не видко, як мені пригодилось тісно при писанні (Леся Українка);

– Тепер на пашу тісно в наших сторонах, за тридцять ринських можна коня купити (І. Франко).

2. безос., у знач. пред. Про відсутність або обмаль вільного місця, простору де-небудь; про тісноту від скупчення кого-, чого-небудь.

– Йдіть, бабо, трохи далі: там хати – там приймуть вас; там тепло принаймні: а в нас і холодно, й тісно (М. Коцюбинський);

Дощ мрячив, то й найгірше було тим, що сиділи зверху возів, хоч і всередині так тісно було, що не можна було обернутися (Н. Кобринська);

[Горпина:] Слухайте: тут тісно нам удвох. Посуньтесь трохи (С. Васильченко);

Ідемо ми. Не шляхом, ні – тісно. Розлилися, як повідь, по всьому степу, аж за обрій (А. Головко);

Тісно стало на греблі від людей і возів (В. Кучер);

Тісно, гамірно, весело, затишно у міській квартирі після пережитого на селі (Ю. Хорунжий);

// Про відчуття стиснення одягом, взуттям і т. ін.

– В мундирі, бачите, тісно .. а то... щоб вільно було... (Панас Мирний);

Безперестанку встаю, ходжу по хаті і знову важко сідаю. Мені тісно в моїй одежі, незручно у хаті (М. Коцюбинський).

3. безос., у знач. пред., перен. Про відчуття стиснення (у грудях, серці і т. ін.), про утруднене дихання.

В грудях стало якось тісно... Я швидко пішов прямо на голос (Є. Кравченко);

Варя мовчки стояла серед вулиці. В грудях їй було тісно й неприємно (М. Хвильовий);

// Про відчуття скованості, пригніченості.

– На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо, гнітило мене, я чув, що мені тісно й на просторі (М. Коцюбинський);

// Про відсутність простору, свободи дій для кого-небудь, для прояву чого-небудь.

Тобі [коню] тісно у леваді, – Мені душно жити в хаті. Ой пора нам погуляти. До козацтва завітати (П. Куліш);

Там і метелиці було тісно. Важкі дубові будівлі .. уперто затискали розгалуження заметілі (М. Стельмах).