тісно

ТІ́СНО.

1. Присл. до тісни́й 1-3, 5, 6.

Позаду на десятки кілометрів стелилося озеро, спереду і з боків тісно згрудилися прибережні круті скелі (Смолич, І, 1958, 99);

У загальному, тісно набитому пасажирами вагоні стояв гомін, чулися збуджені голоси (Кучер, Голод, 1961, 383);

— Не жаль би було, якби не казав кравцеві..: не ший же щільно та тісно! Ший якмога ширше! Коли вчора дивлюсь, — на плечах чисто порозлазилось шитво (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Вона стояла в нових чобітках з високими каблуками, в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан (Гончар, III, 1959, 396);

У вітальні було повно люду:.. кріселок, канап не вистало [не вистачило], і люди стояли тісно, гуртом (Досв., Вибр., 1959, 384);

Стіни чотири тісно оточили Мене навколо: се ж увесь мій світ (Л. Укр., І, 1951, 145);

Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву і не було чим дихать (Коцюб., II, 1955, 76);

Стрічаю я Солов’їху; йде вона з церкви — така свята та божа, згорнула руки, губи тісно стулила, аж ніби запишалась (Н.-Лев., II, 1956, 12);

Одшматувала [Соломія] довгий пас од своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав’язала йому рану (Коцюб., І, 1955, 357);

Особливо тісно з революційним рухом Росії була зв’язана Північна Буковина (Ком. Укр., 1, 1968, 42);

Ось тільки [Гордію] й утіхи з цими молодятами, з якими зжився так тісно, що й уявити не в силі життя без них (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 89);

// заст. Важко.

У хаті наче туга давить усякого. Чогось наче темно, наче душно, наче тісно дихати (Барв., Опов.., 1902, 391);

Цілу ніч писала в ліжку, почала невеличку поему і, здається, по їй не видко, як мені пригодилось тісно при писанні (Л. Укр., V, 1956, 19);

— Тепер на пашу тісно в наших сторонах, за тридцять ринських можна коня купити (Фр., III, 1950, 69).

Ті́сно зв’я́зувати (пов’я́зувати і т. ін.) з ким — чим — твердити про безпосередню взаємозалежність між ким-, чим-небудь.

В. І. Ленін завжди тісно зв’язував будівництво комунізму з завданнями виховної роботи партії серед трудящих мас (Наука.., 6, 1959, 1);

Труд Франко тісно пов’язував з боротьбою в ім’я кращого майбутнього (Рильський, III, 1956, 109).

2. безос., у знач. присудк. сл. Про відсутність або обмаль вільного місця, простору де-небудь; про тісноту від скупчення кого-, чого-небудь.

— Йдіть, бабо, трохи далі: там хати — там приймуть вас; там тепло принаймні: а в нас і холодно, й тісно (Коцюб., І, 1955, 456);

Дощ мрячив, то й найгірше було тим, що сиділи зверху возів, хоч і всередині так тісно було, що не можна було обернутися (Кобр., Вибр., 1954, 202);

[Горпина:] Слухайте: тут тісно нам удвох. Посуньтесь трохи (Вас., III, 1960, 154);

Ідемо ми. Не шляхом, ні — тісно. Розлилися, як повідь, по всьому степу, аж за обрій (Головко, І, 1957, 64);

Тісно стало на греблі від людей і возів (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 64);

// Про відчуття стиснення одягом, взуттям і т. ін.

— В мундирі, бачите, тісно.. а то… щоб вільно було… (Мирний, IV, 1955, 351);

Безперестанку встаю, ходжу по хаті і знову важко сідаю. Мені тісно в моїй одежі, незручно у хаті (Коцюб., II, 1955, 410).

3. безос., у знач. присудк. сл., перен. Про відчуття стиснення (у грудях, серці і т. ін.), про утруднене дихання.

В грудях стало якось тісно… Я швидко пішов прямо на голос (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 67);

// Про відчуття скованості, пригніченості.

— На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо, гнітило мене, я чув, що мені тісно й на просторі (Коцюб., І, 1955, 144);

// Про відсутність простору, свободи дій для кого-небудь, для прояву чого-небудь.

Тобі [коню] тісно у леваді, — Мені душно жити в хаті. Ой пора нам погуляти. До козацтва завітати (П. Куліш, Вибр., 1969, 352);

Там і метелиці було тісно. Важкі дубові будівлі.. уперто затискали розгалуження заметілі (Стельмах, II, 1962, 394).