1. Словник української мови у 20 томах

упоєний

УПО́ЄНИЙ (ВПО́ЄНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упої́ти.

Целя, упоєна тим блиском, тим теплом, тою фізичною розкішшю життя, весни і молодості, всміхнута і рум'яна (І. Франко);

Ми впали несподівано, мов блискавка, на голови упоєних своєю перемогою панів (Я. Качура);

Люди йдуть, хитаючись як п'яні – упоєні радістю, утомлені екстазом (М. Грушевський);

* Образно. Упоєні на бенкетах кривавих невільники-народи спали довго у спільній віковій своїй темниці (Леся Українка);

Сонце падало в долину, наче збита голова. Нахилялась, червоніла кров'ю впоєна трава (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упоєний — упо́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. упоєний — (впоєний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до упоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упоєний — УПО́ЄНИЙ (ВПО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упої́ти. Целя, упоєна тим блиском, тим теплом, тою фізичною розкішшю життя, весни і молодості, всміхнута і рум’яна (Фр. Словник української мови в 11 томах