філософський

ФІЛОСО́ФСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до філософії (у 1 знач.), пов'язаний із найзагальнішими законами розвитку природи, суспільства й мислення.

Брати Калиновичі скінчили саме перед роком університет, Владислав – правничий виділ, а Гнат філософський (І. Франко);

Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Леся Українка);

Кінокартина стояла перед нами, як конкретна ідея, що закладала собою філософську систему (Ю. Яновський);

“Фауст” Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (М. Рильський);

Філософський факультет.

2. Який містить у собі глибоку ідею, світоглядну концепцію, перейнятий ними.

Повідаю Вам, що малася думка написати нашою мовою філософську драму... (Панас Мирний);

Образи фольклору піднесені Лесею Українкою у “Лісовій пісні” до високого рівня поетичного філософського узагальнення та ідейного звучання (з наук. літ.).

3. розм. Пов'язаний з абстрактними міркуваннями; глибокодумний.

Слухайте, голубчику, здобудьтеся врешті на філософську позицію.., не псуйте собі здоров'я (М. Коцюбинський);

Слухаючи виступи, привітання своїх друзів – робітників по цеху, Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії та одруження (Іван Ле).

4. розм. Власт. філософові (у 2 знач.).

І, переходячи на свій філософський тон, Іван Антонович запитав уже цілком серйозно: – Скажи, ти замислювався над своїм вчинком? (О. Гончар);

Філософська натура Гречкуна, можливо, не всякому могла б припасти до вподоби (Ю. Бедзик).