характерниця

ХАРАКТЕ́РНИЦЯ, і, ж., заст., розм.

Жін. до характе́рник.

– Встань, пророче, з домовини! – Характерниця мовля. Глянув цар: тії ж години Розступилася земля (П. Грабовський);

– Задля зиску і з відьмами побрався дехто з старшини моєї, – мовив гетьман, натякаючи на одруження самого Носача з багатою вдовою, котра славилась у Переяславі як характерниця і немалі гроші на чаклунстві своєму заробила (Н. Рибак).