хитрий

ХИ́ТРИЙ, а, е.

1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, нерідко обманними шляхами: підступний, лукавий.

Хоч дурний, та хитрий (Номис);

[Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (М. Кропивницький);

На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Грицько Григоренко);

– В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною. Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (М. Стельмах);

// у знач. ім. хи́трий, рого, ч. Той, хто для досягнення чого-небудь може діяти непрямими, обманними шляхами.

Два хитрих мудрого не переважать (прислів'я);

Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (М. Коцюбинський);

// Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища; крутій.

Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре! (Л. Мартович);

– Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (М. Коцюбинський);

// Який виражає хитрість або свідчить про неї.

[Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] Добридень, люди! (Леся Українка);

Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (І. Нечуй-Левицький);

Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Л. Дмитерко);

В очах його замерехтіла хитра усмішка (Ю. Шовкопляс);

// Замаскований, прихований.

Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (В. Бичко);

Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки, на яку б він міг повернути від бандитів (М. Стельмах);

Близькість ріки відчувалась особливо виразно .. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Григорій Тютюнник);

// Який дістається, добувається нечесним шляхом.

Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров'я, на свої руки і горду вдачу (М. Стельмах);

– Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш по задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський);

// Який ґрунтується на неправді, несправедливості.

– А в межову палату не скаржились? – Та що з того? Хитрий закон був для мужика: на оскарження давався тільки місяць (М. Стельмах).

2. Який відзначається розумом, кмітливістю; розумний, мудрий.

– Чортового батька покуре [покурить]! – одказав гордо Пищимуха. – Він дума, що як він становий, то й хитрий; а я вам признаюся, що бувший волосний писар – хитріший від його! (Панас Мирний);

Коли ми хочем подолать Природу, матір хитру, – Повинні сміливо літать Не за, а проти вітру (М. Рильський);

Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук – І згинув жук (М. Стельмах);

// Який потребує особливого розуму, вигадливості,проникливості, кмітливості.

Білобокая Сорока .. Дуже загадочку хитру На хвості нам принесла (Л. Глібов);

– З батальйонів повідомили, що німці застосовують хитру тактику, – сказав він пересилюючи гуркіт канонади (Ю. Бедзик);

Забачивши, що молодиці купою стали йому на дорозі й чекають, о. Василь хитрим способом хотів обминути ґаздинь, але вони посунули за ним (Г. Хоткевич);

Всі глянули на Данюшу. А він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком і почав розгортати свій хитрий план (А. Головко);

// на що. Здатний на що-небудь.

– А не діждуть насміятися з моєї дитини. Завжди вони були такі хитрі на витівки! – скипіла мати (М. Стельмах).

3. розм. Зроблений, виконаний вигадливо, майстерно.

При спорудженні двору будівельники не забули навіть про такий хитрий витвір, як співуча брама, що своїм скрипом мала попереджати хазяїна про некликаного гостя (з газ.);

Часто механік Кубелічек звертався до хлопців: – Це штука імпортна, – показував він якусь трубку чи хитру скобку, – але ми її зробимо (М. Трублаїні);

// Який має складну будову, з вигадкою, секретом.

– Ось дивіться, який хитрий механічний прилад для варення какао. Як би ви думали, скільки він коштує? (Г. Хоткевич);

Почувши, що Кулик похваляється зробити якусь хитру зброю проти нас, Ілько заявив: – Вони можуть зробити цю зброю, у них там ціла майстерня (М. Чабанівський);

// Який відзначається складністю; заплутаний, витіюватий.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово (Т. Шевченко);

Тиха така вона, нехитра ся мелодія .. Просто скомбіновані акорди, без хитрих модуляцій, а тим часом, скільки почуття, скільки душі в ній, в сій простій, простенькій пісні!.. (Г. Хоткевич);

– Може, каплуна зробити? – Каплуна, кажеш? Зроби, жінко. Дуже це хитра страва, – сміється Мирон (М. Стельмах).