ховати

ХОВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок.

1. Класти що-небудь в таємному місці, щоб ніхто не міг знайти.

– Ховай зараз оцей мішок та нікому й слова не кажи, що я в тебе був, тебе бачив (І. Нечуй-Левицький);

До рання світилось по хатах світло і товклись люди, готуючись на завтра, як до пожежі. В'язали клунки і ховали все, що тільки можна було сховати (М. Коцюбинський);

Скидає [Мірошниченко] картуз, ховає його під кущем, прикриваючи торішньою травою, і йде в глибінь ліска (М. Стельмах);

// Поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце.

– А що, хлопці, будемо рушати! – каже дід. Хлопці підводяться, ховають у торби своє чорнохлібне снідання й біжать згонити овець (Панас Мирний);

Дрижачими руками він хапав розсипані червінці й ховав їх в кишені (І. Нечуй-Левицький);

Навіть оцю шаль хазяїн видає їй лише видавцем, коли посилає на люди, а потім знову ховає в скриню (О. Гончар);

// Зберігати, берегти, переховуючи тривалий час.

Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п'ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (М. Коцюбинський);

Ще на святвечір, коли пеклося й варилося до святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г. Хоткевич);

Є церква у Варшаві. Там стіна Ховає Польщі й людськості святиню – Шопена серце (М. Рильський);

// Улаштовувати кого-, що-небудь десь так, щоб зберегти неушкодженим.

Розпитував [піп] про господарство, про пасіку, давав раду, як на зиму ховати бджолу (Ганна Барвінок);

Білі починають бомбардувати [бомбувати] Херсон шестидюймовими гарматами, глядачі тоді біжать по домівках ховати від снарядів скотину (Ю. Яновський).

2. кого. Надавати кому-небудь таємний притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки, або навмисне не показувати кого-небудь людям, захищаючи від когось.

Кличе й ненька сиріточку. В світлицях ховає, Няньчить її й доглядає (П. Гулак-Артемовський);

То була менша дочка, котру погано убирали й ховали од паничів в далекій кімнаті (І. Нечуй-Левицький);

Тільки Лазар не мав спокою, бо зараз з'являвся Каленик, щоб зачинити вікно. Щоб хто не побачив Лазаря часом. Ось як! Його ховають, їм навіть сором показати його (М. Коцюбинський);

// Не видавати кого-небудь; покривати.

Ми партизанили цілим Донбасом, і кожне селище нас годувало, кожен завод нас ховав, кожна шахта нас знала (Ю. Яновський);

// Захищати, оберігати кого-небудь від чогось.

[Гебрей:] Але роботи не кинув би́ [Єгиптянин:] Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка);

– Ну, хай тебе боронить і хова од лихого Мати Божа... Прощавай! (М. Коцюбинський).

3. Робити кого-, що-небудь невидимим або непомітним, покриваючи, прикриваючи, затуляючи його.

Борода йому була гладко виголена; як та сокирка, видалась вона вперед, ховаючи в прогалині між довгим носом і собою запалий рот (Панас Мирний);

Одні [гори] – високі, чорні, скелисті; другі – вкриті снігом: треті – ховають верхи десь у білих хмарах (І. Нечуй-Левицький);

Ніс бистрі води Прут, вгинаючись у берег коліном і ховаючи обидва кінці за високими береговими виступами (М. Коцюбинський);

– Ми йшли лавою. Темна ніч, висока тирса ховали людей одно від одного (Олесь Досвітній);

Іноді Чернишеві здавалося, що це не ніч, а білий день, і що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці. Тоді він на мить ховав голову за якогось убитого і, причаївшись, ждав товаришів (О. Гончар);

// Позбавляти кого-небудь можливості бачити щось, затуляючи, відвертаючи, повертаючи і т. ін. його.

– Не дивіться на мене. – Коли я хочу .. – Він держав руки, а вона жмурила очі, ховала лице, і сміх сипавсь їй з горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу (М. Коцюбинський);

Ще дужче плакала Катерина і ховала лице на грудях у милого (Г. Хоткевич);

Давши собі волю, захлипав [хлопець], заридав, ховаючи лице у зелені столочені пасма, що були дивовижно схожі на дівочі розпущені коси-косички... (О. Гончар);

Денис несміливо підійшов і сів поряд, ховаючи босі ноги в траву (Григорій Тютюнник);

* Образно. В небі місяць блідий та сумний Поміж хмарами вид свій ховає (Леся Українка);

// Захищати, оберігати якимсь чином від чого-небудь (холоду, морозу, спеки, удару тощо).

– Переплутав усі вірші, перемішав сирен з козами та цапами, та вже не знаю, що далі говорити: та, спасибі Злобі, мене вивела з біди: вискочила з-за декорації та як крикне: – Я Злоба, – ховай свого лоба! (І. Нечуй-Левицький);

Міцний мороз примушував ховати у комір обличчя, і тому люди здавалися непривітними (В. Собко);

Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед (А. Хижняк);

Бруднувато-білі, вже острижені мериноси надсадно дихають, ховають голови від спеки у власну тінь (О. Гончар);

// Приховувати що-небудь; скрадати, прикривати.

Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки... А груди думонька стиса [стискає]: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки (П. Грабовський);

Наш вік, старіючи, немов красуня, звик Ховати зморшки під рум'яна (М. Зеров);

– Ах, ноче зоряна! Нащо ти в сутіні ховаєш злидні́! (А. Головко).

4. Здійснювати обряд похорону.

Я був на похороні, як старий мужик ховав сина (В. Стефаник);

[Єгиптянин:] А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили (Леся Українка);

Ховають когось з військовими почестями (О. Гончар).

5. спец. Поміщати в спеціально відведені місця (про шкідливі речовини).

За технічними умовами реактор може працювати не більше 20-30 років, а потім все устаткування стає радіоактивним і його необхідно демонтувати і ховати в могильник (з наук. літ.);

Сьогодні атомна енергетика в будь-якій країні нездатна перероблювати або ховати ядерні відходи без шкоди для навколишнього середовища (із журн.).

6. Не виявляти, не показувати, приховувати, тримати в таємниці (думки, почуття і т. ін.).

Крий, ховай погане, а воно таки гляне (прислів'я);

Заздрість звик ховати [Аллан] (П. Грабовський);

Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко);

Ховаючи своє замішання, засоромлена й роздратована, вона швидко пішла геть (Ю. Смолич);

Роман стояв, ховав печаль, чекав, що хтось про нього згадає (П. Дорошко);

А Валерій Іванович... Ні, він не сказав їй ні слова осуду, хоча краще б сказав, аніж ховати його під маскою своєї директорської витримки та врівноваженості (О. Гончар).

7. Замовчувати, не розповідати про щось, не розголошувати чого-небудь.

– Як вони сміють царський наказ ховати́ – кричать сміливіші (Панас Мирний);

[Юрій:] Твої друзі приховали від тебе, що вони два роки тому готували свій з'їзд. Приховали від своїх друзів, як ховали це і від ворогів (Л. Смілянський);

// Маскувати, прикривати певним чином від інших що-небудь.

– Ха-ха! – реготала молодь, і навіть беззубі хаджі ховали усмішку у білі бороди (М. Коцюбинський);

[Одарка:] Он вже й зірочка вечірня зійшла і засяла, отак тепер світло у мене на душі. То моя зірочка! До неї я щовечора молилась; їй одній я розказувала моє горе; перед нею однією я сліз не ховала (М. Кропивницький);

Хтось .. сміється оком карим, сльозу ховаючи (М. Рильський).

8. Мати, містити в собі що-небудь зовні непомітне, яке ще не виявило себе.

Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (М. Коцюбинський);

Пісня, казка, приказка, мов ті муровані склепи-схованки, багато ховали в собі його [народу] сліз, його таємних надій, думок (Панас Мирний);

Хто в небі сонця світ погасить? Хто згасить пломінь той, що вік В душі ховає чоловік?.. (Микола Чернявський);

– Вони [архіви] можуть дати в руки наукових інститутів ключ до тих багатств, які ховають у собі земні надра (О. Донченко);

Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з наук.-попул. літ.).

Зберіга́ти (хова́ти) / зберегти́ (схова́ти) таємни́цю (секре́т) див. зберіга́ти;

(1) Під замо́к хова́ти (кла́сти) – поміщати щось куди-небудь, замикаючи.

Як він забувся, що його жінка все ховає під замок? (М. Стельмах);

(2) Хова́ти сльозу́ – стримувати плач.

Хтось .. сміється оком карим, Сльозу ховаючи (М. Рильський);

(3) Хова́ти таїну́ – те саме, що Зберіга́ти (хова́ти і т. ін.) / зберегти́ і т. ін. таємни́цю (див. зберіга́ти).

Що зі мною таке, я ніяк не збагну .. Мов я в серці ховаю якусь таїну (М. Вороний);

Здається, шумить десь ліс, та нікому не розказує своєї таїни (Б. Харчук);

Та де там! Не крикнеш, голосу не подаш, це тобі зась, адже ти зараз поза товариством, жити мусиш під покровом таїни (О. Гончар);

Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).

◇ Ні́де (ні́куди, нема́ куди́ і т. ін.) пра́вди діва́ти (хова́ти) / ді́ти (схова́ти) див. діва́ти;

(4) Хова́й Бо́же – те саме, що Не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь) (див. Бог).

А дочка Оксана! Ховай Боже! як панночка! Що-то за хороше! (Т. Шевченко);

Ховай Боже, не міг сказати, щоб я намовляв його на сей або на той бік (І. Франко);

(5) Хова́ти в па́м'яті – пам'ятати.

Я бувало Ховаю в пам'яті чимало Бувальщин давніх, небилиць Про духів злих і про дівиць (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

(6) Хова́ти (зарива́ти) го́лову в пісо́к – уникати небезпеки або удавати, ніби її немає.

– Ти, Леоніде, .. од небезпеки ховаєш голову в пісок (А. Головко);

[Макаров:] Я не ховаю голову в пісок і дивлюся небезпеці просто в вічі (О. Левада);

Я віддаю перевагу істині. Я не хочу заривати голову в пісок (О. Бердник);

(7) Хова́ти ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою – те саме, що Держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою (див. держа́ти).

Одно одному не вірять і за пазухою ховають добрі каменюки (Леся Українка);

(8) Хова́ти / схова́ти (захова́ти, похова́ти і т. ін.) кінці́ в во́ду – знищувати докази чого-небудь; не залишати ніяких ознак, слідів злочину, негідного вчинку.

– Мені поперед усього треба людей розумних, .. кованих на всі чотири ноги, розумієш?.. Щоб уміли робити моїм іменем .. і ховати кінці в воду (І. Франко);

– Бачите, я цілком одверто говорю з вами. Зрештою, коли б навіть тепер подох один-два, – можна було би поховати кінці в воду. Але ж бо їх вісімнадцять, і всі загрожують масовим самогубством (Г. Хоткевич);

– Треба тут пустити кінці в воду (М. Стельмах);

Шубан якось боком од нього .. Дениса Петровича це непокоїть. Невже донюхується, собацюга? Все-таки важко ховати йому кінці в воду (Д. Прилюк);

Багато не дадуть, бо не доведуть багато, він і сам уже призабув, скільки усього за тридцять літ, умів кінці ховати у воду (В. Дрозд);

(9) Хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без дод. – відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо.

[Никандер:] То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш);

Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають... (Григір Тютюнник);

– Так я, люди, кажу? – непевно обернувся [Пилип Таранюк] до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах);

Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький);

(10) Хова́ти / схова́ти па́зури – приховувати злобу, злі наміри.

Дорн сховав пазури, м'якою лапкою намагаючись обдурити Крайнєва (В. Собко).

ХОВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., кого, що, діал.

Виховувати (про людей); відгодовувати (про тварин).