ховати

МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Ткач); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч, а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області — Вінницьку і Хмельницьку (І. Цюпа); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з журналу).

ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯ з чим, СКРИВА́ТИ розм., КРИ́ТИ розм., ПІДФАРБО́ВУВАТИ розм., ПІДЛАКО́ВУВАТИ розм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПОМО́ВКУВАТИ про що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИ розм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИ розм., ПРИДУ́ШУВАТИ розм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИ кого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯ чим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). — Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти (втаї́ти), притаї́ти, укри́ти (вкри́ти), прикри́ти, замаскува́ти, покри́тися діал. скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. — Де моя мама? Де? — закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів (винограду) було в нього в колекції і з-поміж них — "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить (Ковбанівна) — наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ'яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); (Конон:) В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (М. Кропивницький); — Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів'я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); (Жураківський:) Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив (Олексій), щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ'яненко); — Чого це ти його так захищаєш? — Бо я справедливість люблю.. — А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).

ПРИХО́ВУВАТИ (робити щось менш помітним, не зовсім виразним), ХОВА́ТИ, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, СКРАДА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ПІДКРАША́ТИ розм. — Док.: приховати, схова́ти, захова́ти, укри́ти (вкри́ти), прикри́ти, замаскува́ти, скри́ти, підкра́си́ти. Буйна зелень хоч трохи.. приховувала од людських очей страшенні людські злидні (А. Головко); Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист — чуєте? — має в собі мало певності. Він ховає страх і тамує дрижу (Ю. Яновський); Густий дубовий ліс по лівім боці Зборова.. цілком заховував і забезпечував підхід і зосередження козацької кінноти (Я. Качура); Не спали й повстанці, зайшли вони, збоку забігли, зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Ну-те, держіться, ляхи, забувайте назад всі дороги! (П. Тичина); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (М. Стельмах); Небозвід видався тісним і, немов величезний капелюх, насунений на чоло, змінював, маскував фізіономію міста (І. Франко); Спадали вечірні сутінки, які скрадали силуети вершників (П. Панч); А на плечах мав поводар З олтаря покров барвистий, Що служив за плащ у нього І скривав ножі й пістолі (переклад Лесі Українки).

ТАЇ́ТИ (перев. зі сл. в собі — мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене), КРИ́ТИ (В СОБІ́), ХОВА́ТИ, ВИХОВУВАТИ, ВИХОВУВАТИСЯ. Нетлінним ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський); Віками текла вода в цих берегах, і ніхто не думав, що вона таїть в собі таку силу (В. Кучер); Боїться (Храпков) тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (І. Ле); Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).

ХОВА́ТИ що, кого (поміщати що-небудь у таємному місці, надавати комусь таємний притулок), ЗАХО́ВУВАТИ рідше; ПРИХО́ВУВАТИ (перев. предмети); ПЕРЕХО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ рідше, СХОРОНЯ́ТИ, УКРИВА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм. (протягом якогось часу); ХОВА́ТИСЯ з чим (класти щось так, щоб інші не знайшли). — Док.: схова́ти, захова́ти, прихова́ти, перехова́ти, ви́ховати, схорони́ти, укри́ти, скри́ти, захорони́ти. Сестра зжалилась, вийняла з скрині тридцять карбованців, останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Панас Мирний); (Віганд (розлютивсь):) А ти краще від поліції знаєш, котрий ткач злодій, та по скільки починків вовни щотижня приховує (Леся Українка); Його мати, вдовиця, славна була з того, що сидячи зовсім на одшибі, в хатинці під лісом, уміла дуже зручно переховувати товаришів свого сина в критичну хвилину (Г. Хоткевич); Моя матінко..! Де тебе виховати з зими да на літечко? (Ганна Барвінок); Тихо-тихо. Тільки булькає десь перепел, немов поливає пшениці, що дали йому прибуток і схоронили гніздо із його перепілкою та перепелятами (О. Сизоненко); В гущині непроглядній, в западині скель прямовисних Судна свої укриває (Еней) (переклад М. Зерова); Всі кинулись до своїх хат аби хоронити своє добро в ліси (І. Франко); — Іди, іди, мій сину. Ліс тебе більше захоронить, як я (А. Турчинська); У хвилини просвітлення Черниш потай узяв її (гранату).. і заховав під себе. Він ховався з нею, як злодій, щоб не побачив Блаженко (О. Гончар).

ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́. — Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно (Леся Українка); В обідню пору вдарили в дзвін по мертвому. (Саме сьогодні третій день Устинові, хоронити сьогодні) (А. Головко); Не вихваляти Цезаря прийшов я, А погребати (П. Куліш).