ходити

ХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, недок.

1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти.

Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами (Сл. Б. Грінченка);

“От і купив, от тобі й нива!” – думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (М. Коцюбинський);

Крайнєв ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (В. Собко);

Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Григорій Тютюнник);

* Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Т. Шевченко);

Ходить ніч по червневому темному місту (Л. Первомайський);

Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (М. Рильський);

// Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами.

Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик .. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (М. Коцюбинський);

Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (В. Сосюра);

Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Яновський);

// Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін.

– Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янці ходить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка);

// по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.).

[Відьма:] Через яр ходила Та воду носила... (Т. Шевченко);

Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок);

Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе... (О. Гончар);

// по чому. Бувати десь, навідуватись кудись.

Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Леся Українка);

Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (М. Рильський);

// Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу.

Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Л. Глібов);

– Хіба ж воно гарно, як дівка .. ходить, неначе ступа просо товче (І. Нечуй-Левицький);

– Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс, – сказала Уляна (О. Довженко);

Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб'ячому ходить просто по дну (О. Гончар);

// Вештатися, тинятися без діла.

Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась Богу, а панотці все спочивали (І. Нечуй-Левицький);

Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Панас Мирний);

– Жди його, як пана, – бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. – Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Григорій Тютюнник);

// Добиратися, йти до якогось місця впродовж певного часу, переміщаючись ногами.

– Де ж той чоловік живе? – хитаючись пита Яків. – Та вони тут; недалеко ходити (Панас Мирний);

Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12–15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (М. Коцюбинський);

// Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь.

– Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Т. Шевченко);

Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (І. Гончаренко);

І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п'ю (В. Сосюра);

// перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь.

[Юда:] Хто такі всі ті, що з нами ходили? Все рибалки більш (Леся Українка);

– Оце тобі так! – вирвалося у Левка. – Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить... (М. Стельмах);

// Марширувати, карбуючи крок.

На “плацу” розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Панас Мирний);

// Рухатися в танці; танцювати.

Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського... (І. Нечуй-Левицький);

У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (І. Багмут);

// Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь.

Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (І. Нечуй-Левицький);

Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Леся Українка);

// Бувати скрізь; мандрувати.

– Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема? (Г. Квітка-Основ'яненко);

Треба багато ходити в житті – тоді побачиш, яке воно є (Ю. Яновський);

// Бувати, проводити час де-небудь.

Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Т. Шевченко);

Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Марко Вовчок);

– Господи! і де він ходе [ходить] так довго? – трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Панас Мирний);

// Виходити, вирушати звідкись.

От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (прислів'я);

Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п'ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Прибувати, приходити куди-небудь.

Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (прислів'я);

Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис);

Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (М. Стельмах);

// Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити.

– Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Т. Шевченко);

[Йосип:] Навряд чи вдасться сходка... Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди... [Хвилимон:] Вовка боятись – в ліс не ходити (М. Кропивницький);

– Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний... (Г. Хоткевич);

// Відвідувати то одне, то інше місце.

Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Панас Мирний);

Нимидора розпитувала про його [нього] на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (І. Нечуй-Левицький).

2. на що, також з інфін. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою.

Втоптала [титарівна] стежку на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко);

Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (І. Нечуй-Левицький);

Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень (М. Коцюбинський);

// по кого – що, за ким – чим. Іти, їхати кудись з тим, щоб привести, привезти, принести, дістати і т. ін. кого-, що-небудь.

Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (прислів'я);

Роман хотів їхати до доктора (І. Нечуй-Левицький);

[Гострохвостий:] Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (І. Нечуй-Левицький);

Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем (М. Коцюбинський);

– Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону (О. Гончар);

// за ким. Стежачи за ким-небудь, охороняючи когось, триматися недалеко від нього.

Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках (М. Коцюбинський);

По дворі ходить курка за курчатами (Леся Українка);

Про княжича Володимира Добриня дбав. Коли б хто знав, як він крок за кроком ходив за княжичем Володимиром, як оберігав його від кожного злого ока (С. Скляренко);

// за ким. Постійно бути біля кого-небудь, залицяючись, домагаючись взаємності або настирливо добиваючись чогось від нього.

Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (М. Коцюбинський);

Військовий лікар ходить за начальником станції і просить відправки (Григорій Тютюнник);

Порфир ходить слідом: розкажіть, розкажіть ще про свою дисертацію... (О. Гончар);

// з ким. Бути поруч з кимсь, супроводжуючи його.

[Юда:] Хто такі всі ті, що з ним [пророком] ходили? Все рибалки більше (Леся Українка);

// Візитувати у кого-небудь, відвідувати когось.

Як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний);

І не був поет самотним, – До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати (Леся Українка);

Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори на перекур (Григорій Тютюнник);

// Бути присутнім на святі (святах), брати участь у гулянці (гулянках).

– А як батько образився, – як не пустить більш по весіллях ходити – де тоді Якова побачиш́ (Марко Вовчок);

// Звертатися до кого-небудь за порадою, допомогою чи до установи з клопотанням.

Не ходи до суду́, бо хліба не буде в біду (прислів'я);

– Одна, кажуть, жінка роздратувала .. жабу. А та як стрибне та прямо в пазуху .. У жінки дитинка маленька. Погодувать би – жаба не дає .. Ходили і до знахурів, ходили і до лікарів – ніхто нічого не вдіє (Панас Мирний);

Сьогодні вранці він ходив до Оксена за порадою (Григорій Тютюнник);

// до чого, на що. Навчатися в якому-небудь освітньому закладі або в когось приватно, відвідувати щось.

І день і ніч працювала [мати]. Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила. Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Т. Шевченко);

Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю [на тиждень] (Леся Українка);

Терешко, ще коли був дома, ходив один рік до школи й трохи вмів читати й повагом дряпати пером (Г. Епік);

// Бувати де-небудь, виконуючи якусь роботу, займаючись чимсь.

Я ще не хожу [ходжу] на службу, а сподіваюся, що до 15 може вже буду ходити (Панас Мирний);

Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу і вертався додому п'яненький (І. Нечуй-Левицький);

– Ей, вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша. Ярина торік вже ходила... (Леся Українка);

// Вирушати куди-небудь з метою найнятися на роботу, заробити грошей.

Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок);

Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах, дак не доводилось йому косити (Ганна Барвінок);

Робила ж [Маруся], як проклята – по домах ходила прати (А. Головко);

Не буде ні проклятих глитаїв Огієнків, ні панських прикажчиків, до яких мати ходить в'язати за шостого снопа (О. Гончар);

// до кого. Бувати в дівчини, жінки як жених чи коханець.

– Може, думаєш, покину́ Ні, моя рибчи́но, Буду ходить, буду любить. Поки не загину!.. (Т. Шевченко);

– Ходить [Зінько] до Грицькової молодиці. Ну, а шила в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить (Б. Грінченко);

– Ну яќ Ходить до тебе Тимко чи вже покинув́ (Григорій Тютюнник);

// за ким, коло кого. Залицятися, женихатися до кого-небудь.

Біда мені, біда мені з тими парубками. Та ще курці до коліна – ходять за дівками (з народної пісні);

Він [отець Василь] давно вже ходив коло тієї дівчини, а вона за нього не хотіла (Г. Хоткевич);

// за кого, рідко. Виходити заміж, одружуватися.

Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять (І. Котляревський);

// Нападати військом, виступати з боями.

Точилися жорстокі війни – князь Ігор кілька разів ходив на Цар-город (С. Скляренко);

Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари... (Леся Українка);

// зі сл. війна, бій, атака, похід, рейд, військо і т. ін. Брати участь у військових діях.

Не один козак сам собі шкоду шкодив, Що від молодої жінки у військо ходив (з думи);

– Баби на сейми не їздять і на війну не ходять, – сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький);

– Улю, що з тобою? – здивувався Орлюк. – Ти ж у бої ходила! – Іваночку, то зовсім інше, – посміхнулась Уляна крізь сльози. – То війна, а це життя (О. Довженко);

Під гарматним обстрілом командувач був цілком спокійний. Його командарми й комдиви знали випадки, коли він ходив в атаку разом із стрілецькими лавами (Ю. Яновський);

– Ми з ним в сорок першому разом проти німця в штикову ходили (Ю. Бедзик);

Гетьман Миколай Потоцький перевів польське військо за Дніпро й звелів хапати козаків та селян, що ходили у повстання (І. Нечуй-Левицький);

Ми з ним у розвідку ходили, з одного їли казанка (В. Сосюра);

По всіх селах тут знають його, “захисника праці”, як знають і багатьох із його бійців, з якими він ходив штурмувати грецькі кораблі (О. Гончар).

3. Плавати (про рибу й морських тварин).

Відомо Порфирові, котра [риба] й куди ходить на нерест (О. Гончар);

Раз така зграя [риби] ходить по озеру, то вона може й повернутися, піти глибше або наблизитися до берега (В. Собко);

Вони [пілоти] летять крізь ніч північну, Де ходить в морі риба-кит... (І. Нехода);

// Літати (про птахів).

4. Переміщатися, курсувати (про наземний транспорт).

Рейки на насипу поржавіли за літо. Давно тут не ходять поїзди (О. Гончар);

// рідко. Їздити куди-небудь на чомусь, чим-небудь.

Взяли, попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу (народний жарт);

Та вдарили зразу у дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін (Сл. Б. Грінченка);

Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі (І. Нечуй-Левицький);

// Плавати (про водний транспорт).

По йому [лиману], мов великі палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти (Панас Мирний);

Від цього ж місця [на Подолі] важкі пороми ходили й до лівого берега, де починався й зникав у лісах гостинець-шлях, яким рушали на конях у далекі країни купці з Києва (С. Скляренко);

// Плавати на суднах (про людину).

Бувалий матрос ніколи не скаже, що кораблі плавають по морю. Вони ходять (з газ.);

Не кожному матросові випадало ходити цим катером з крейсера “Адмирал Нахимов” до берега (В. Кучер);

Коли справа торкалася будь-яких питань, всі матроси, звичайно, зразу ж поверталися в бік Юхима Гладкого, старого моряка, що вже ходив навколо світу на “Рюрике” (О. Довженко);

– В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Яновський);

// Літати (про літак); водити літак.

Коли навіть ось тут, у степах, чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця нема у височінь цій куряві, то вони, льотчики, виявляється, і над нею, над бурею, ходять (О. Гончар);

// Здійснювати рейси за певним маршрутом, розкладом (про будь-який вид транспорту); курсувати.

– Мій напарник Зозуля повну адресу написав .. їхати до олійного заводу. Там ходить автобус (Є. Кравченко).

5. Рухатися, переміщатися сюди й туди (про предмети).

Тихо; одні ложки, мов коси, знай ходять од тарілок до ротів, од ротів до тарілок... (Панас Мирний);

// Пересуватися в небі (про небесні світила).

– Ох, бабусечко!.. І те вчи, і друге, й десяте, й п'яте... товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять? (Марко Вовчок);

Був засуджений [Галілей] ченцями за свою науку про те, що не сонце ходить навколо землі, а земля навколо сонця (Леся Українка);

Земля, мов хліб, пашить, зіходить; Високо в небі сонце ходить (М. Шпак);

// Ритмічно підніматися й опускатися.

Тяжко ходять запалі груди – неприязнь розпира (К. Гордієнко);

Довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергійно (О. Гончар);

// Сіпатися, смикатися (про м'язи та частини тіла).

Портьє жує щось, і його повне обличчя ходить на гладкім підборідді, наче плаває в хвилях (М. Коцюбинський);

Кошлаті брови його ще нижче насунулись на очі, м'язи пружно ходили під шкірою (М. Чабанівський);

Чим далі читає [чоловік], тим більше хмуриться, жовна нервово ходять під сухою темною шкірою обличчя (О. Гончар);

// Рухатися вперед і назад, обертатися в чому-небудь, зачинятися й відчинятися (про двері, засув і т. ін.).

– Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить... (Панас Мирний);

Це була така радість – бачити, як нові, добротні соснові двері плавно ходять на змащених завісах... (Ю. Мокрієв);

// Гойдатися, коливатися (про хвилі).

Сомкове військо – наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (П. Куліш);

Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Ю. Смолич);

Сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні, роздратовані, в несупокої (Григорій Тютюнник);

// З'являтися то в одному, то в іншому місці (про світло, проміння, тіні і т. ін.).

В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку (М. Коцюбинський);

У саду, на секунди зникаючи в плямах світла, ходять тіні (В. Собко);

// Передаватися, переноситися від одного до другого.

Кобзар вшкварив, а козаки – Аж Хортиця гнеться – Метелиці та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так і висихає (Т. Шевченко);

– Гей, сип у кухоль свій вина, Хай ходить з рук на руки... (П. Грабовський);

Чарки ходили по руках, пляшки з горілкою треба було наповнювати раз по разу (І. Франко);

// Поширюватися, переміщаючись (про хмари, дим, пил, туман і т. ін.).

Ходять хмари кругом сонця, Вітер подихає, Шумить Дніпро під човнами, Тебе проводжає (М. Максимович);

Дим, наче хмара, ходить понад головами (П. Куліш);

Тютюновий дим по хаті ходив хвилями, й на полиці каганець ось-ось погасне (А. Головко);

// Дути, повівати (про вітер).

Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (П. Грабовський);

Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] ґніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки (Панас Мирний);

Угорі ходив вітер і здмухував сніг на халати (Григорій Тютюнник);

// розм. Пильно дивитися, водячи поглядом по чому-небудь.

Знов сідаю на камені, очі любовно ходять по всім, що довкола (Г. Хоткевич);

А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казні (І. Франко);

// Бути в дії; працювати.

Скрипуче колесо довше ходить (Номис);

Розмова ведеться помалу, щораз уривається; веретена шпарко ходять (Леся Українка);

Тріщали перфоратори, гуркотіли молоти, розбиваючи важеленні брили міцного граніту, і безперестань ходили в повітрі стріли кранів (Г. Коцюба).

6. перев., в чому. Бути одягненим у що-небудь.

Через то [те]і хліб не родить, що свиня у плахті ходить (Номис);

Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці – в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця або кинджала, тапочках-спортсменках і майках (Григорій Тютюнник);

// Одягатися певним чином.

Ходимо в латаніцй одежі (І. Нечуй-Левицький);

Поплавецькі дівчатонька по-міщанськи ходять (з народної пісні);

Що Власов? Купець, одкупщик. А син по-панському ходе [ходить], руки в перснях золотих, на шиї ланцюг... (Панас Мирний);

Тепло так, що всі ходять по-літньому (М. Коцюбинський);

// Мати певний назовній вигляд.

Пані наша була не перволіток та й не яка стара .. Ходить було, як намальована (Марко Вовчок);

Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий (Григорій Тютюнник);

// з чим. Носити з собою.

А лікар скрізь ходив з ланцетом .. І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський);

Тим тільки було й душу одводить [Василь Семенович], що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Панас Мирний);

// Мати на собі.

– Ви ж певне теж студентка? – Чого ви так думаєте? – сказала я .. – Ви ходите в окулярах, – відповів він просто (Леся Українка);

– А де ж Окунь? – Та який Окунь? – Дід старий, що з бородою ходив (Панас Мирний);

– Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає? Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках... (О. Гончар).

7. який, як. Уживається в значенні дієслівної зв'язки бути при позначенні якого-небудь душевного стану, настрою людини або її властивостей, рис.

А потім цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида... (Леся Українка);

Засмутився Карпо, не їсть, не п'є, як ніч ходить... (М. Коцюбинський);

Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Григорій Тютюнник);

// ким, за кого, у кому. Бути ким-небудь або займати якусь посаду.

Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Панас Мирний);

Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах (Я. Гримайло);

– Я не дуже вмію і не дуже люблю в начальстві ходити (М. Ю. Тарновський);

// Визнаватися, вважатися ким-небудь або якимсь.

Ще років кілька тому він ходив серед перших вербівських хазяїв, бо мав та й зараз має троє коней, пару волів, дві корови і табун овець (А. Іщук);

Сусідський парубок, який відняв мішок картоплі від злодія, довго ходив у героях (М. Томчаній);

– Вона сама до війни в передовиках ходила (В. Козаченко);

// Виступати в ролі кого-небудь.

Він ходив старостою по весіллях у добрих людей, а вона свашкою (Марко Вовчок);

Отже Чіпка сам ніколи не ходив у куми; зате Галя по селу цілу метку хрещеників має (Панас Мирний);

// розм. Бути вагітною, чекати дитину.

Довго ходила, мертво родила (Номис);

Вона вже матір'ю ходила. Уже пишалась і любила Своє дитя (Т. Шевченко);

– Ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен (П. Куліш).

8. коло кого – чого, за ким – чим. Стежити за кимсь, чимсь з метою забезпечення нормального стану, порядку; давати лад чому-небудь.

Хата хоч старенька, та чепурна, біла, – видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний);

Німець все показував їм, як ходить коло машини (І. Нечуй-Левицький);

Він давав тепер вказівки, як ходити за казаном, як чистити й мастити всі механізми (Г. Коцюба);

– Полотно, кажуть, ти найкраще білиш? – Та наче вмію ходити біля нього (М. Стельмах);

// Годувати худобу і прибирати за нею; доглядати, порати.

– Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней, Божа тварина любить, щоб дбали (М. Коцюбинський);

Він висмикнув із тину дубову коляку й пішов виганяти з обори панські воли, за якими ходив з дитинства (П. Панч);

Хоч і війна, а таки поштиве дитя росте. Та й біля коней уже вміє ходити, а це теж щось значить (М. Стельмах);

// Турбуватися, піклуватися про кого-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, доглядати когось.

Він сидів у своїй хаті за божевільного. Десь вишукали – найняли парубка за їм [ним] ходити нібито, що жалко бідного чоловіка (Марко Вовчок);

Чумак лежав на полу. Дорина промила йому рану, витягла з неї повсть і зав'язала її полотном. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов'ю (І. Микитенко);

Ахмет хазяйським оком оглядав його кімнату, ніби шукаючи прикмети, чи добре ходили за чужинцем під час його відсутності (Олесь Досвітній);

Старий визнав її, проте сорочки сам собі пере, не дозволяючи невістці ходити за собою (О. Гончар);

// Бути нянькою, доглядати дітей.

Ходила за меншою баришнею невеличка дівчина, сирота Уляна (Панас Мирний);

Яке-то воно [дитинча] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити (Г. Хоткевич);

– Я хочу працювати. – Будь ласка... – Я буду біля дітей ходити. Можна? (П. Панч);

// Те саме, що обробля́ти¹ 2.

– Сказано, нема сили, не стало здоров'я... Хто ж то коло тії землі буде ходити, як і влітку так буде? (Панас Мирний);

Парубок дивується в душі, як тітка Василина, так люблячи землю, не стала ходити біля неї, а зробилася чаклункою (М. Стельмах);

// Дбайливо доглядати, вирощувати (рослини).

Виноград любить, щоб коло нього ходити (М. Коцюбинський);

Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують (Остап Вишня).

9. Переказуватися з вуст в уста, поширюватися (про чутки, перекази і т. ін.).

Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Панас Мирний);

Дивуюсь: і чого про їх [них] така ходить неслава, що це непевні люди (С. Васильченко);

Про силу Юрчика ходили цілі легенди (Г. Хоткевич);

Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, як це було ще вчора, а неминучою дійсністю (А. Головко);

// Бути чутним, поширюватись (про звуки); лунати, звучати.

Степами гомін ходить уночі (М. Рильський);

Горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору (Григорій Тютюнник).

10. перен. Бути наявним, виявлятися де-небудь, у чому-небудь.

Ходить селом тривога, червоніє хмарами над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як ножами (П. Козланюк);

За синім морем – сині гори І плескіт холоду з ріки, За синім морем – ходить горе Не для багатих, – навпаки (А. Малишко);

“Що ж між нами ходило, чорне та зловісне, що жили ми з тобою, як чужії” (Григорій Тютюнник);

Біда не ходить одна: восени того ж таки нещасливого року трапилася нова трагедія – захворів малий Левко на віспу і невдовзі втратив зір (з наук. літ.);

// по кому. Траплятися з кимсь, викликаючи неприємності, страждання.

Біда не спить, але по людях ходить (прислів'я);

// Поширюватися на людей (про хворобу).

Вже як я Бога милосердного молила-просила, щоб прибрав хоч двох з моїх сиріт, як той обклад ходив по селу (Грицько Григоренко);

// Охоплювати, вражати що-небудь (про біль, хворобу).

– І куди він хоче їхати по такій заметі? А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці. Чую все добре, – ревматизм так і ходить по костях (І. Франко);

// Відбуватися, проходити де-небудь.

По ній [рівнині] ходили люті й прокляті хуговії (Ю. Яновський).

11. Бути в обігу (про гроші).

Шкуратяні гроші ходили (Номис);

– А які ж гроші ходитимуть? (О. Гончар).

12. Робити певний хід у якійсь грі.

Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і .. заглядав їм у карти, підказував, що ходити (Панас Мирний).

13. розм. Задовольняти природну потребу.

– А навіщо ж поміщиці оті клочки [клапті]? – спитала Катюша. – Щоб ходити за хату, – випалив Сашко і знітився (М. Чабанівський);

Ходити до вітру.

14. тільки 3 ос., про кого – що, о що, безос., діал. Ітися про кого-, що-небудь, стосуватися когось, чогось.

Ми не мали жодних сумнівів щодо високого ступеня свідомості наших громадян. Але спосіб, яким її збудити! Про це, власне, тільки й ходило (І. Микитенко);

Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною, перед цілим товариством (Г. Коцюба);

[Конрад:] А вас таки дуже непокоїть наша місія? [Рішар:] Гадаю, що і вас не менш, бо ходить о долю такого горожанина, як будівничий Альберт! (Я. Мамонтов).

(1) За ота́мана ходи́ти – те саме, що Води́ти / вести́ ота́мана (див. води́ти).

Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Панас Мирний);

(2) Із кутка́ в куто́к (із кута́ в кут) ходи́ти (тиня́тися і т. ін.) – ходити в різних напрямках у приміщенні (від хвилювання, з нудьги, неробства, або розмірковуючи над чим-небудь).

У хаті в сутінях ходив [Давид] із кутка в куток, палив цигарку за цигаркою (А. Головко);

Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Гжицький);

Піти́ / ходи́ти по ни́шпорках див. піти́;

Ре́мінь (рі́зка і т. ін.) хо́дить див. ре́мінь;

(3) Ходи́ти (бу́ти і т. ін.) під сідло́м – бути верховим (про коня);

(4) Ходи́ти в передовика́х розм. – Якісно і в коротший, порівняно з іншими, термін виконувати певну роботу;

(5) Ходи́ти впорожні́, діал. – не бути вагітною.

Думала: сей дуб мохнатий старенький покриє мій сором од людей лучче зеленого явора. Ні, як глянув, так і грянув: – Ти не моя дитина, не моя хрещена! Моя дитина упорожні б ходила... (Ганна Барвінок);

(6) Ходи́ти в у́пряжі – бути підневільним, підкореним.

О, народе, як ти звик ходити в упряжі (Р. Іваничук);

(7) Ходи́ти (іти́) / піти́ до прича́стя – те саме, що Прийма́ти / прийня́ти прича́стя (див. прийма́ти).

Рішуче рвонув Тимофій комір верхньої полотняної сорочки, в якій ходив до причастя (М. Стельмах);

(8) Ходи́ти і т. ін. / розійти́ся і т. ін. по чужи́х рука́х – ходити, розійтися серед сторонніх людей;

(9) Ходи́ти (ї́здити, ки́датися і т. ін.) / піти́ (побі́гти, ки́нутися і т. ін.) по сусі́дах – обходити сусідів одного за одним з певною метою.

Панич відразу взяв його [Никодима] собі і не стільки вживав до послуги, скільки розмовляв з цікавим хлопцем, волочився з ним по лісах і потоках, їздив по сусідах (І. Франко);

Прийде час, притулять губку, черкнуть кресалом – і воскресне вогонь у себе вдома, і не треба буде ходити за ним по сусідах – просити і кланятися (Р. Іваничук);

Пішов Хома по сусідах позичати хліба (М. Коцюбинський);

Прийшлось кумів брати, – ніхто не хоче .. Кинулась Оришка по сусідах... (Панас Мирний);

Мати й Галька накинули хустки, побігли по сусідах хвастатися (В. Дрозд);

(10) Ходи́ти лихи́м ро́бом – діяти несправедливо, чинити погане, недобре;

(11) Ходи́ти на зди́бочках – ходити на кінчиках пальців ніг; навшпиньки.

Діти раді батькові, аж танцюють, а як спить, то ходять на здибочках (Ганна Барвінок);

(12) Ходи́ти на ли́жах – кататися на лижах;

(13) Ходи́ти на рука́х – пересуватися рачки або на руках, стоячи вниз головою.

Бив [я] з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках... (В. Сосюра);

Хлопці демонстрували перед дівчатами свою спритність і силу, борюкалися, ходили на руках (М. Ю. Тарновський);

(14) Ходи́ти під ру́чку – те саме, що Іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку (див. іти́).

“А ми напишем на каменях і на бетоні розпишемося металом і свердлами на спорудах стін: пробачте, нащадки добрі, такі-от, мовляв, ми були і такі. І під ручку ходить не научені, і часом слова казна-які промовляли” (О. Довженко);

(15) Ходи́ти пі́шки (пішко́м) – пересуватися, переступаючи ногами.

– Скільки раз я тобі казав, щоб ти мені не ходила пішки з своєї школи, а ти таки не слухаєш! (Леся Українка);

Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Григорій Тютюнник);

Сип коневі мішком – не ходитимеш пішком! (прислів'я);

(16) Ходи́ти пону́рою – бути мовчазним, похмурим.

Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий (Марко Вовчок);

(17) Ходи́ти тяжко́ю – бути вагітною.

– Тяжкою я ходжу, Свириде Яковлевичу (М. Стельмах);

(18) Ходи́ти у середняка́х:

а) належати до прошарку середнього селянства;

б) бути працівником, що не відзначається високими показниками в роботі.

Павло в Новій Греблі ходив у середняках. З ним більше зжилися, звиклися. Бо знали гірших (Ю. Мушкетик);

(19) Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом – діяти, чинити, поводитися як належить, по-справедливому.

Я хоч і не майстерна людина, дак учу своїх діток ходити чистим робом. Як хліба спекти, подоїти корівку... нема своєї, дак на хазяйчиній учись (Ганна Барвінок).

○ Іти́ (ходи́ти) / піти́ на же́бри (по же́брах, у же́бри) див. іти́.

◇ Без штані́в (рідше без штанці́в) під стіл бі́гати (ходи́ти) див. бі́гати;

Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;

Бува́й (іди́, зостава́йся, ходи́ і т. ін.) здоро́в (здоро́вий, здорове́нький) <�Бува́йте (зостава́йтеся, іді́ть, ході́ть і т. ін.) здоро́ві (здорове́нькі)> див. бува́ти;

Бу́ти (ходи́ти) у несла́ві див. бу́ти;

Гна́тися (іти́, ходи́ти і т. ін.) по п'я́тах див. гна́тися;

Голова́ [йде́ (хо́дить)] / [пішла́ (заходи́ла)] о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) див. голова́;

(20) Дале́ко [й] ходи́ти до кого – уживається для підкреслення чиєї-небудь переваги над кимось у чомусь.

[Явдоха:] А очі у нього, – я таки придивилась, – прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (М. Кропивницький);

Дале́ко ходи́ти (бі́гати) не тре́ба див. тре́ба¹;

Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)] див. дрижаки́;

(21) За плу́гом ходи́ти – орати, обробляти землю.

[Чоловік:] За плугом ходить, косить, молотить – оце моя робота (С. Васильченко);

Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу. Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (М. Стельмах);

Земля́ хо́дором хо́дить див. земля́;

Іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на повідку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в'язі і т. ін.) див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ второ́ваними (прото́птаними) стежка́ми <�Піти́ проте́ртою сте́жкою> див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою) [по ха́та́х] див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ одніє́ю (ціє́ю

ж) сте́жкою див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку чию (під руко́ю чиєю) див. іти́;

(22) Ко́ло сме́рті ходи́ти – бути під загрозою смерті.

– Кажуть, під землею [в шахтах] правди більше, аніж на землі, бо люди там коло смерті ходять (М. Стельмах);

Моро́з іде́ (хо́дить, бі́гає, прохо́дить, пробігає́ і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, за плечи́ма, по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) див. моро́з;

(23) На́висом ходи́ти біля кого, рідко – невідступно перебувати біля кого-небудь;

(24) На го́лова́х (на голові́) ходи́ти <�Тро́хи на го́лова́х (на голові́) не ходи́ти>:

а) дуже бешкетувати, чинити безладдя.

Батько знову хапав за руку [Владика] й казав докірливо: – Ти на голові ходиш! Ану марш до дідуня (Є. Гуцало);

Танцюрист трохи не на голові ходить (І. Нечуй-Левицький);

– Узувши чоботи нові, хлопчак ходив на голові, Хоч дехто вжив би з тим же успіхом: Не знав хлопчина міри в пустощах (С. Караванський);

Музика ріже..; п'яні чоловіки трохи на головах не ходять та вибивають гопака коло молодиць (Панас Мирний);

б) бути необмеженим у своїй владі, у своїх діях.

Над самими дахами з виттям проноситься літак. На череві чорні хрести. Такий, як 1941. Але тоді він ходив на головах, як пан. Тепер ніби тікає чимдуж від погоні (О. Гончар);

(25) На́зирці ходи́ти за ким – невідступно стежити за кимсь, переслідувати когось.

Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (М. Стельмах);

На шпи́ньках [ходи́ти] див. шпи́ньки;

(26) Ходи́ти навшпи́ньки (на па́льцях) перед ким – побоюючись кого-небудь, лестити, догоджати йому, запобігати перед ним.

Перед Граб'янкою всі на пальцях ходили, а Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка);

Він завжди щулиться .. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (М. Стельмах);

(27) На ци́рлах ходи́ти перед ким, фам. – догоджати, прислужувати кому-небудь.

– Набридло мені дивитися, як перед Лесею вся сім'я на цирлах ходить (з газ.);

(28) Під стіл пі́шки ходи́ти (бі́гати), ірон. – бути дуже малим, малою дитиною.

– Ти що, нас лякаєш? – завівся друкар. – Ти ще під стіл пішки ходив... (В. Дрозд);

– Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп'я задкує від Горпищенка.. – Я льотчиком буду... Як Петро ваш... – Ага! – хихикає Корній. – Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар);

– Володя Шевченко, здається, учора під стіл пішки бігав, а тепер уже рулює на комбайні (із журн.);

Ходи́ти пі́шки під столо́м.

– Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить мене навчила мати... (В. Симоненко);

(29) По лю́дях ходи́ти – просити милостиню; жебракувати.

Тяжке дитинство судилося моїй жінці, всього довелося зазнати: і по людях ходила, і наймалася до панів, і поневірялася (з газ.);

(30) По сві́ту (по землі́) ходи́ти – жити.

– Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати (Ганна Барвінок);

[Самопал:] В мене... іменини... П'ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (М. Зарудний);

(31) У сла́ві ходи́ти – бути зганьбленим, знеславленим;

(32) У ярмі́ ходи́ти – тяжко працювати, зазнаючи утисків, гноблення від кого-небудь.

– Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Марко Вовчок);

[Неріса:] Я справді не вдалася до того, щоб весь день у ярмі ходити так, як твоя сестра (Леся Українка);

– Козацькому народу і тут, і там на панських ланах в ярмі ходити, – журився Неридаймоямати (М. Лазорський);

(33) Ходи́ти (бу́ти) [як] на шнурку́ – відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі;

(34) Ходи́ти важко́ю (тяжко́ю), рідко на вазі́ (заст. в тя́жі) – бути вагітною.

– Ти ходила важка? – Ходила, – кажу. – Де ж ти дитину діла? (Панас Мирний);

– Стецькова жінка ходила на вазі (Панас Мирний);

Жінка тоді в тяжі ходила (Сл. Б. Грінченка);

[Домаха:] Доки важкою ходила оцим вилупком, чого ви тільки не казали на мене (М. Кропивницький);

– Тяжкою я ходжу, Свириде Яковлевичу (М. Стельмах);

(35) Ходи́ти в плу́зі – тягати плуг, орючи (про волів, коней).

Не журися, вірний воле, Не здихай все важче; Тяжко в плузі вік ходити, Та й мені не краще (П. Грабовський);

(36) Ходи́ти в шо́рах – коритися кому-небудь, бути залежним від когось.

[Ізоген:] Тепера з молодими трудно .. Не хотять [хочуть] ніяк ходити в шорах (Леся Українка);

(37) Ходи́ти го́лим (бо́сим) – бідно вдягатися або бути бідним.

На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (прислів'я);

– Не дам! Не дам!.. Діти голі ходять, – висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (М. Стельмах);

(38) Ходи́ти догори́ нога́ми – дуже бешкетувати, чинити безлад.

Хлопці на перервах ходять догори ногами (М. Зарудний);

Що дні бувають щасливими та нещасливими, Юрко переконався давно. В день щасливий хоч догори ногами ходи – ніхто на тебе й не буркне (А. Дімаров);

(39) Ходи́ти за плу́гом – обробляти землю.

Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу [долю]. Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (М. Стельмах);

(40) Ходи́ти за сіва́лкою (сі́ялкою) – сіяти насіння сільськогосподарською машиною.

Ганна Денисівна сама ходить за сіялкою, сама придивляється і за культиватором, і за боронами (Остап Вишня);

(41) Ходи́ти / заходи́ти хо́дором (ходуно́м):

а) дуже дрижати, двигтіти, хитатися.

Стіни в школі ходили ходором (М. Коцюбинський);

Під ногами двигтіла земля, ходила ходуном, неначе він перебував на палубі якогось корабля (І. Цюпа);

Стіл заходив ходором; чарки й пляшки заторохтіли (Панас Мирний);

б) дуже швидко рухатися під час якоїсь роботи, дії.

Недалеко од хати під грушею Мотря терла коноплі. Її руки ходили ходором (І. Нечуй-Левицький);

У хлів вривається Орися: хустка на плечах, очі горять, граблі так і ходять ходором в руках (Григорій Тютюнник);

в) посилено трястися, смикатися; то підніматися, то опускатися (про м'язи, частини тіла і т. ін.).

А що ж Палажка? Знай собі регоче, Аж груди ходять ходором (А. Крижанівський);

Кров ударила їй [дівчині] в лице, ніздрі маленького носа ходили ходором (В. Винниченко);

Боки йому [турові] ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ (П. Загребельний);

Ковтав [Степан] пересохлим горлом слину, від чого адамове яблуко під бородою так і ходило ходуном (В. Кучер);

Нижня щелепа неприродно заходила ходором і почала одвисати (В. Кучер);

г) відбуватися, здійснюватися дуже бурхливо, швидко, енергійно.

У затишному дворі Гординської усе ходило ходором. За кілька днів .. вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні повісити двері (С. Чорнобривець);

Всередині школи все ходило ходором: тупотнява, лайка, постріли (О. Гончар);

(42) Ходи́ти з те́мними очи́ма – бути неосвіченим, неписьменним, неграмотним.

– А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними очима? Та як на мене, то хоч би і всі учились, – тільки за що, діти? (С. Васильченко);

(43) Ходи́ти (іти́) блу́дом – блукаючи, шукати шляху; блукати.

Зашуміли темні лози Козакові при дорозі. По дорозі блудом ходить. Вороного свого водить (Ю. Федькович);

(44) Ходи́ти (іти́, ки́датися) / піти́ (ки́нутися) в штики́:

а) ходити в рукопашний бій з гвинтівками навпереваги.

І тільки їхні [петлюрівські] вояки Вперед на метр хоч, проривали, – Здіймались стомлені полки І дружним наступом в штики Геть одкидали всю навалу (М. Шеремет);

– Давай! Давай! Зчепилися в штики!.. (О. Левада);

б) рішуче захищати кого-, що-небудь;

(45) Ходи́ти (іти́) / піти́ на рале́ць – іти з подарунком вітати кого-небудь.

Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (І. Котляревський);

(46) Ходи́ти манівця́ми – поводити себе, діяти неправильно, не так як треба; збочувати.

– Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (І. Цюпа);

(47) Ходи́ти навкру́г (навко́ло, довко́ла і т. ін.) – не торкатися суті якої-небудь справи, говорити не прямо, а відволікаючи когось від головного.

– Чого навкруг ходити, кажи простіш (П. Дорошко);

Питання Андрієвої справи, обвинувачення тощо, як і питання його братів, слідчий не торкався, лише ходив навколо (І. Багряний);

– Ти зразу так би й сказав. А то крутить усе, ходить довкола (О. Донченко);

(48) Ходи́ти навшпи́ньки (на па́льцях) перед ким, коло кого – побоюючись кого-небудь, лестити, догоджати йому, запобігати перед ним.

– Коло мене жінка буде ходити навшпиньки (І. Нечуй-Левицький);

Він завжди щулиться .. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (М. Стельмах);

Перед Граб'янкою всі на пальцях ходили, а Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка);

(49) Ходи́ти на пі́дслухи (по пі́дслухах) – підслуховувати.

– Рятувати тебе? – кричав Василь .. – Тебе рятувати, що на підслухи ходе [ходить], що на підкупи здався (Панас Мирний);

– Я наперед знаю, що буде далі. Хочете – скажу! – Тася змовкла, нахмурилась. Далі хитнула головою. Презирливо, гаряче: – І ото не сором ходити по підслухах! (С. Васильченко);

(50) Ходи́ти ни́жче трави́ перед ким – підкорятися чиїйсь волі, бути дуже покірним, слухняним.

– Якби тебе чоловік бив або знущався з тебе.., а то ж він перед тобою нижче трави ходить! (Л. Яновська);

(51) Ходи́ти (походжа́ти) павиче́м (го́голем):

а) триматися поважно, гордовито, зарозуміло, зверхньо.

Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом [павичем] (І. Котляревський);

Бунчук ходив гоголем. Його вибирали і рекомендували, куди тільки можна було обирати та рекомендувати (М. Зарудний);

– Ти виходиш на подвір'я, а півень весь у червоному, як живий вогонь, гоголем походжає по росяному спориші і гордим оком подивляє навколо (А. Камінчук);

б) бути вдягненим у яскраве, барвисте або багате вбрання.

– Вирядив [чоловік] дівку як паву, син гоголем ходить, жінка в хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров);

(52) Ходи́ти пі́внем – триматися зверхньо, гордовито, хоробро або зухвало.

Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у “піджачку наопашки” (М. Рудь);

Ходи́ти пі́вником.

Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний);

(53) Ходи́ти під Бо́гом – не знати, що трапиться у житті, що є неминучим у майбутньому.

Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під Богом, як бач, всі ходим, грішні люди! (П. Гулак-Артемовський);

– Всі під Богом ходимо. Та хіба ж таки таке подоба робити́ – викрикнула Зайчиха (Панас Мирний);

Надто прикро не мати довго звісток від рідних та дорогих людей з того краю, де всі .. під Богом ходять (Леся Українка);

Кобза .. з матір'ю увійшов у хату і, помолившись перед іконами, стиха промовив: – Не журіться, матінко, ми всі ходимо під Богом (О. Стороженко);

(54) Ходи́ти під ву́сом – бути дорослим (про хлопця).

Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п'ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравченко);

(55) Ходи́ти / піти́ по ми́ру – просити милостиню, жебракувати.

Ходить [Іван] з Одаркою по миру, назбира шматків хліба доволі .. і їсть із дочками своїми, а після знов іде збирати (Грицько Григоренко);

Ми й покинули свою слободу і пішли по миру (Д. Мордовець);

(56) Ходи́ти / піти́ по рі́зних стежка́х (рі́зними стежка́ми) – мати неоднакові інтереси, уподобання, життєві шляхи і т. ін.

Життя обох – батька і сина – склалося так, що вони весь час ходили по різних стежках, які майже ніколи не схрещувалися (Григорій Тютюнник);

(57) Ходи́ти / піти́ по рука́х – потрапляти від одного до іншого; бути в користуванні то одного, то другого.

Книжка пішла по руках (І. Нечуй-Левицький);

Чарка пішла по руках, і люди урочисто пили (М. Стельмах);

Кулемет уже пішов по руках. Житченко .. уважно розглядає його .. Передаючи кулемет Яреськові, додає: – Бережи! (О. Гончар);

// вести аморальний спосіб життя, перебуваючи в інтимних стосунках не з одним чоловіком (про жінку).

Після смерті чоловіка пішла Марфа по руках (із журн.);

(58) Ходи́ти по ле́зу бри́тви (ножа́) (по бри́тві, по ни́точці) – здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко.

Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко);

– Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся. Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається. А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти – шарах з усіх чотирьох. Так не тільки ногу, а й голову розпанахати можна (Григорій Тютюнник);

Хлопці діяли відважно й хоробро, сміливо ходили по ниточці над смертю, і лише нещасний випадок кинув їх до рук ворогів (Ю. Яновський);

Барак весь час був у насторозі. Безперервне ходіння по лезу ножа – таким було зараз їхнє життя (О. Гончар);

(59) Ходи́ти (почува́тися) імени́нником (як, мов, ні́би і т. ін. імени́нник) – бути задоволеним, щасливим.

А Фомич почувається ніби іменинник. Ще б пак! (Є. Доломан);

Антон ходив по кораблю, як іменинник (Д. Ткач);

Ці дні Іван Тимофійович ходив мов іменинник, голос його повеселішав, у хаті ожив розгонистий сміх (М. Стельмах);

(60) Ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти і т. ін.) ко́зирем (короле́м, ту́зом) – триматися з погордою, зарозуміло, незалежно; хизуватися.

– А то ж як? – кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Б. Грінченка);

Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Панас Мирний);

На вулицю виходив [Васько] завжди в новому вбранні – в сардаці з тонкого сукна, сивій шапці, чоботях-лаківцях,.. серед парубоцтва тримав себе королем, хоч був іще малим (А. Хорунжий);

– Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? Чи, може, він ще й не знає про цю замітку? – Учора Оберемок сповістив (П. Автомонов);

П'ять років тому я зустрів тут найвродливішу в світі панну, яка зараз їхала зі мною в небезпечну мандрівку, але трималася таким козирем, що я нею пишався (В. Шкляр);

Інший би на вашому місці королем ходив, а він... (з газ.);

– У кого вона тільки вдалася? Така горда, неприступна, ходить тузом, на всіх дивиться згори (із журн.);

(61) Ходи́ти туза́ми – те саме, що Ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти) ко́зирем (короле́м, ту́зом) (див. ходи́ти).

– Пролізли [куркулі] в щілину якусь́ – Пролізли! І ходять тузами (В. Бичко);

(62) Ходи́ти [як (мов, ні́би і т. ін.)] по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.) – бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень.

Йонька.. ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п'явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Григорій Тютюнник);

У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви, звичайно, безвідмовно Ладні вищому годить, Та набридло, безумовно, й вам по ниточці ходить (із журн.);

Ходи́ти по струні́ (по шнуру́).

– Ге-е! – у мене так! – знову опускаючись на місце, сказав Яків, – у мене держись! Сказано по струні ходи – і ходи (Панас Мирний);

[Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Панас Мирний);

(63) Хо́роше ходи́ти / походи́ти (сходи́ти) – гарно, шатно одягатися.

Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш);

Ой, ти, дівчинонько, роби, не роби, А прийде неділя, хороше ходи! (Леся Українка);

(64) Чисте́нько ко́ло посу́ди ходи́ти, жарт. – все з'їдати, нічого не залишаючи;

(65) Як на шру́бах хо́дить – про жваву, рухливу людину.